Glossary

Надзвичайні ситуації можуть виникати в різних контекстах і можуть бути як гострими та обмеженими в часі, так і хронічними  тривалими. Заходи з просування гігієни повинні враховувати різні виклики WASH та динаміку розвитку громади в різних сценаріях. Травмуючи події, пов'язані з конфліктом або втратою близьких, можуть вплинути на здатність людей обробляти інформацію та спілкуватися; фахівці з питань гігієни повинні знати, як поводитися з людьми, які переживають горе. У деяких контекстах популяризатори гігієни будуть працювати як з переміщеними особами, так і з приймаючими громадами. В інших випадках основна увага може бути зосереджена на підтримці реорганізації громади, а в деяких ситуаціях робота буде можлива лише дистанційно. 

Сценарії, які призводять до виникнення надзвичайних ситуацій, можна загалом поділити на такі категорії:

Надзвичайні ситуації, спричинені природними або техногенними загрозами: Землетруси, виверження вулканів, зсуви ґрунту, повені, буревії, засухи, надзвичайно високі та низькі температури, епідемії/пандемії (наприклад, холера, вірус Ебола, COVID-19) є природними загрозами, які можуть спричинити гуманітарні катастрофи, що заберуть багато життів та призведуть до економічних збитків і пошкодження навколишнього середовища та інфраструктури. Проте гуманітарні катастрофи трапляються лише там, де населення є вразливим до певної загрози за умови її настання. Населення у світі, яке постійно збільшується в кількості, постійна глобальна урбанізація та зміни у використанні землі можуть ще більше посилити вразливість до природних та техногенних загроз, наприклад, руйнування дамби та хімічні чи ядерні аварії. Такі надзвичайні ситуації часто призводять до погіршення умов навколишнього середовища для здоров’я, особливо щодо доступу до базових послуг із WASH. Такі об’єкти інфраструктури, як школи, дороги, лікарні, об’єкти водопостачання та водовідведення часто зазнають безпосереднього впливу, що зменшує доступ до чистої води, санітарних послуг та відповідної гігієни, наприклад, миття рук, таким чином збільшуючи ризик виникнення захворювань, пов’язаних із водою та санітарією.

Конфлікти: відносяться до надзвичайних ситуацій, створених суспільством, таких як політичні конфлікти, збройні протистояння та громадянські війни. Багато внутрішньо переміщених осіб або біженців повинні бути розміщені в таборах, тимчасових притулках або приймаючих громадах, де доступ до чистої води, санітарії та інших санітарно-гігієнічних засобів і потреб повинен бути гарантований у найкоротші терміни - і часто підтримуватися протягом тривалого періоду. Більшість переміщених осіб приймають приймаючі громади. Це може перевантажити існуючу інфраструктуру водопостачання (та санітарії), що ускладнює визначення та кількісне оцінювання фактичних потреб; може знадобитися модернізація існуючої інфраструктури. Фінансування заходів WASH - як для великих груп населення, інтегрованих з приймаючими громадами, так і для довгострокових таборів - може бути проблематичним; просування гігієни може розглядатися як розкіш, а не як необхідність. Якщо люди переміщуються у великих кількостях, структури громад і механізми підтримки часто порушуються; плани реагування можуть потребувати підтримки реорганізації громад. Додаткові проблеми виникають, якщо умови в таборі стають кращими, ніж у приймаючих громадах, що створює напруженість між місцевим населенням і біженцями. Такі випадки слід розглядати як можливості для покращення послуг WASH як для приймаючих громад, так і для біженців. 

Вразливі держави: держави можна вважати вразливими, коли вони не бажають або не можуть виконувати свої основні функції. Безпека постраждалого населення може опинитися під загрозою, якщо основні соціальні послуги не надаються або погано функціонують. Слабкість державних структур або відсутність відповідальності уряду за забезпечення базових послуг може призвести до зростання бідності, нерівності та соціальної недовіри і потенційно перерости у надзвичайну гуманітарну ситуацію. Надання базових послуг WASH часто нехтується такими державами, а зовнішня підтримка через звичайні державні канали часто є неефективною. Відсутність належної інфраструктури може зробити просування гігієни дуже складним завданням; пропаганда збільшення фінансування та підтримки може бути життєво важливою. Постраждалі громади можуть легко втомитися від зусиль популяризаторів гігієни, якщо вони не ґрунтуються на реальній спроможності, співпраці та залученні до вирішення проблем.

Країни з (високим) рівнем ризику, які зазнають впливу стихійних лих і змін клімату: багато країн стикаються з величезними проблемами, пов'язаними зі зміною клімату та зростаючою ймовірністю виникнення пов'язаних з цим природних загроз. Ризик того, що природні явища перетворяться на стихійне лихо, значною мірою визначається вразливістю кожного суспільства або групи населення, чутливістю його екологічних або соціально-економічних систем та впливом зміни клімату як на епізодичні екстремальні явища (наприклад, сильні дощі, що спричиняють повені або зсуви), так і на поступові кліматичні зміни (наприклад, зміщення в часі сезонів дощів). Зміна клімату також загострює проблеми в країнах, які вже страждають від стихійних лих. Всі заходи у сфері WASH потребують більшої уваги до профілактичних заходів та заходів зі зменшення ризику стихійних лих (DRR): просування гігієни повинне бути відповідним чином адаптоване.

Стихійні лиха часто можуть бути поєднанням кількох категорій (наприклад, у вразливих державах чи країнах, які зазнали впливу конфлікту, можуть виникнути природні катастрофи), що ще більше ускладнює цільове реагування (наприклад, робота лише з тими, хто зазнав впливу природної катастрофи, на противагу роботи з тими, хто зазнав впливу більш хронічних станів). До того ж сценарії надзвичайних ситуацій та криз також можна розділяти на стихійні лиха, які розпочинаються неочікувано (наприклад, землетруси чи конфлікти), та стихійні лиха, які розпочинаються повільно (наприклад, засухи, які можуть призвести до тривалої продовольчої кризи), а також нестабільні ситуації, які призводять до погіршення послуг із часом. Залежно від виду кризи населення та інфраструктура також можуть зазнавати різного впливу. Тоді як деякі стихійні лиха можуть призвести до масових переміщень населення (з наслідками для комплексного реагування системи громадського здоров'я), інші можуть впливати лише на інфраструктуру, що зміщує акцент під час реагування на ремонтні роботи та відповідну модернізацію. В останньому випадку просування гігієни буде зосереджено на сприянні залученню громадськості та забезпеченні того, щоб покращення або ремонт інфраструктури мали максимально можливий ефект.

Всі заходи з просування гігієни потребують управлінського та кадрового потенціалу для ефективного виконання програми. Не існує визнаної професійної кваліфікації для популяризаторів гігієни; як наслідок, для реагування на надзвичайні ситуації залучаються представники найрізноманітніших професій та досвіду. Тому навчання, зміцнення потенціалу, підтримка та контроль є ключовими завданнями програми. 

Основна роль популяризатора гігієни полягає у підтримці прийняття рішень на рівні громади та забезпеченні того, щоб втручання, які часто є технічно обумовленими, також були орієнтовані й на людей. Як наслідок, основні навички та компетенції популяризаторів гігієни пов'язані з комунікацією та фасилітацією (наприклад, активне слухання, емпатія та вміння працювати з групами та громадами). 

Там, де це можливо, популяризатори гігієни повинні вміти спілкуватися мовою, якій віддають перевагу в постраждалій громаді, мати відкрите, позитивне ставлення до різноманітності та інклюзії, а також мати певний досвід роботи з громадами. Ці навички часто є більш важливими, ніж знання у сфері громадського здоров'я, поведінки або  WASH. Залежно від своїх посадових обов'язків, популяризаторам гігієни також може знадобитися ведення обліку та написання чітких звітів. 

Важливо набирати персонал на місцевому рівні, коли це можливо, і зміцнювати потенціал існуючого персоналу з розвитку для реагування на надзвичайні ситуації. Персонал може бути направлений з урядових міністерств або знайдений через місцеві та національні неурядові організації, що допоможе підвищити стійкість національного персоналу та громад до майбутніх кризових ситуацій.

Людські ресурси

Популяризація гігієни може впроваджуватися різними людьми та установами, такими як державні органи влади, організації на базі громади або неурядові організації. Втручання можуть здійснюватися оплачуваним національним або міжнародним персоналом, волонтерами, громадськими організаціями або поєднанням будь-якого з цих видів діяльності. При реагуванні на надзвичайні ситуації, пов'язані з WASH, рекомендується виділяти спеціальні людські ресурси для просування гігієни, щоб гарантувати, що час буде повністю виділено для роботи з громадами на основі підтримки та взаємодії з ними.

Співробітники та волонтери повинні знати, що від них очікують, і повинні бути забезпечені актуальними посадовими інструкціями та кодексами поведінки. Нові співробітники також повинні проходити інструктажі та ввідні бесіди. Рекрутери повинні прагнути до створення збалансованої та різноманітної команди (наприклад, з точки зору статі, інвалідності, досвіду), в тому числі і на управлінських посадах.

Необхідно надавати постійну підтримку персоналу та волонтерам, і вони повинні знати, хто буде безпосередньо керувати ними. Необхідно розробити систему кваліфікаційних вимог для обговорення з персоналом, що допоможе визначити сильні та слабкі сторони, а також стратегії з подальшого навчання та підтримки. Якомога швидше слід розробити план з навчання для всього персоналу та волонтерів. Організації зобов'язані піклуватися про своїх працівників і повинні вживати заходів для забезпечення їхньої безпеки, боротьби зі стресом, охорони здоров'я та особистої безпеки. У той же час, персонал і волонтери повинні брати на себе відповідальність за власну безпеку і благополуччя та дотримуватися керівних принципів і політики організації. Співробітники та волонтери, які займаються просуванням гігієни, також потребують ресурсів для виконання своєї роботи, таких як матеріали, обладнання та засоби для пересування.

Короткострокові відрядження персоналу часто призводять до високої текучки кадрів, підривають безперервність та якість програм. Це може призвести до зниження почуття особистої відповідальності за роботу. Незалежно від того, чи є відрядження коротким або тривалим, персонал повинен відчувати підтримку; якщо дозволяє фінансування, текучку кадрів можна зменшити, якщо відрядження планувати стратегічно, а персонал навчати і мотивувати.

Громадські волонтери

Якщо стратегія програми передбачає роботу з місцевими волонтерами, постраждала громада повинна відбирати їх відповідно до узгоджених та конкретних критеріїв. Можна виявити існуючі системи роботи з населенням - їх також можна швидше мобілізувати. Однак дуже важливо, щоб ці системи роботи з населенням користувалися повагою і були прийняті громадою. Альтернативні системи інформаційно-просвітницької роботи, такі як Клуби громадського здоров'я F.1, також можуть бути доцільними.

В ідеалі, громадські волонтери повинні:

• Бути з того ж самого широкого культурного та етнічного походження, як і громада, з якою вони працюють
• Бути вмотивовані працювати над покращенням життя громади та здатні приділяти достатньо часу своїй діяльності
• Користуватися повагою та довірою в громаді та бути позитивним прикладом для наслідування
• Мати сильні навички соціальної та вербальної комунікації та сильні навички партисипативної фасилітації
• Мати відкрите та позитивне ставлення до різноманітності та інклюзії
• Володіти навичками активного слухання, емпатії та впевненості у роботі з групами та громадами

Компетенції, які очікують від громадських волонтерів, різняться. Деякі організації вимагають знання письма та вміння рахувати, але це може виключити талановитих комунікаторів та мобілізаторів у громадах з низьким загальним рівнем грамотності або там, де жінки чи особи з інвалідністю не мають можливості відвідувати школу. Волонтери з інвалідністю частіше краще обізнані з проблемами, з якими вони стикаються при отриманні та використанні інформації та засобів водопостачання та санітарії, а також при дотриманні особистої гігієни (з допомогою або без допомоги інших). Організації можуть різнитися у своїй політиці щодо персоналу та волонтерів, наприклад, деякі можуть вимагати, щоб волонтери були застраховані або носили певну форму.

Волонтери роблять значний внесок у заходи з реагування; їх необхідно навчати та надавати їм належну підтримку. Вони також привносять у роботу свої власні переконання, ідеї та досвід, які можуть включати забобони, хибні уявлення та упередження щодо певних осіб або груп. Завдяки формальному навчанню та підготовці на робочому місці, практиці, менторству та постійному заохоченню, волонтери можуть розвиватися як відкриті фасилітатори, а не як постачальники інформації чи вчителі з дидактичними настановами. 

Компенсація волонтерам часто є джерелом дебатів і розбіжностей в умовах надзвичайних ситуацій, особливо коли волонтери належать до постраждалого населення і не мають іншого джерела доходу. Термін "волонтер" означає, що люди, як правило, не отримують оплати, але вони можуть розраховувати на компенсацію в натуральній формі шляхом отримання навчання, матеріалів та обладнання, а також поваги з боку громади, на користь якої вони працюють. Також можуть бути передбачені витрати на проїзд або харчування під час роботи. Аргументом проти оплати праці волонтерів є те, що вона не є стійкою. Однак, в умовах надзвичайної ситуації часто нереально очікувати, що люди будуть працювати більше кількох годин на тиждень безкоштовно. Тому компенсаційні механізми повинні залежати від контексту, обговорюватися і роз'яснюватися на міжвідомчих нарадах Р.9 і обговорюватися з членами громади ще до початку роботи.

Зміцнення спроможності

Зміцнення спроможності може відбуватися на організаційному, (між)секторальному або громадському рівнях. Воно спрямоване на зміцнення знань, навичок та поведінки, щоб дозволити людям та організаціям ефективно задовольняти потреби WASH та підвищити їх стійкість до майбутніх криз. З тієї ж причини, DRR та підготовка повинні включати в себе зміцнення спроможності. Тренінги та навчання повинні підтримувати розвиток ключових компетенцій у сфері просування гігієни та ґрунтуватися на посадових інструкціях.

Робота популяризаторів гігієни на рівні громади може вимагати навчання навичкам фасилітації та комунікації, включаючи активне слухання, участь у житті громади та підзвітність. Вони також потребуватимуть навчання щодо конкретних інструментів та підходів, які використовуються організацією. Включення залучення громади до програми також вимагатиме підготовки менеджерів, інженерів з водопостачання та санітарії, логістів та інших осіб, які беруть участь у заходах з реагування. 

На основі оцінювання потреб у навчанні слід розробити систему компетенцій (див. розділ "Людські ресурси" вище) та план зі зміцнення спроможності, що базуватиметься на оцінюванні потреб у навчанні. Зміцнення спроможності - це безперервний процес; одноразових тренінгів або "семінарів" недостатньо. Кожен план повинен підлягати моніторингу та оцінюванню, щоб переконатися, що він досягає своїх цілей. Існують різні методи з підтримки потенціалу та навчання, окрім навчання в класі або на семінарах. Навчання на практиці та використання спільних вправ на місцях дають практичний досвід. Коучинг та наставництво також є способами з розбудови спроможності, так само як і індивідуальні та групові зустрічі. 

Можливості для формального розвитку персоналу можуть бути обмежені на першому етапі реагування, але, як мінімум, вступний інструктаж і навчання на робочому місці повинні бути забезпечені. Персонал та волонтерів також можна заохочувати до встановлення власних цілей розвитку та навчання. Може бути корисною система наставництва для персоналу, яка забезпечує його постійне навчання, нагляд та моніторинг.

Спільні тренінги можуть бути організовані на міжвідомчому рівні і повинні поєднувати в собі як навчання на робочому місці, так і в аудиторії. Навчання на робочому місці більш вірогідне в умовах гострої фази надзвичайної ситуації, зосереджуючись на конкретних заходах, які необхідні негайно. Підготовка тренерів у громаді може бути корисною, але всі тренери повинні мати хороші навички навчання та фасилітації - в реальності, часто відбувається втрата якості при "каскадному" навчанні від рівня підготовки тренерів до рівня громади.

Регулярні зустрічі з командами співробітників і волонтерів є корисними. Вони дають можливість членам команди вчитися один у одного, обговорювати досягнутий прогрес і проблеми, пов'язані з роботою на місцях, а також стратегії управління ними, змінювати та адаптувати плани дій, якщо це необхідно.

Бюджети на навчання, зміцнення спроможності, моніторинг та контроль повинні бути включені в проєктні пропозиції.

Людські ресурси та навчання дорослих

Ефективне навчання надає дорослим можливість спиратися на існуючі переконання, знання та навички і ділитися ними. Повага та актуальність мають вирішальне значення для ефективного навчання дорослих, і дорослі повинні відчувати, що навчання має безпосередню практичну користь. Ті, хто навчаються, повинні відчувати, що їхні наявні знання визнаються і що до них прислухаються. Навчання повинно підвищувати їхню самооцінку і ніколи не бути принижуючим чи принизливим. Учні повинні мати можливість визначити, як вони можуть використати нові знання, навички та ставлення негайно, а не в майбутньому. Вважається, що дорослі запам'ятовують 20% того, що вони чують, 40% того, що вони бачать і чують, і 80% того, що вони роблять і досліджують. Найкращий спосіб розвинути впевненість, навички та самооцінку учасників - це створити для них можливості практикувати нові навички та знання (наприклад, рольові ігри або виїзд у громаду для практики).

Роль "тренера" полягає у сприянні навчанню та розумінні того, як задовольнити різні навчальні потреби групи, використовуючи різноманітні методи та підходи. Слід уникати дидактичних методів навчання, які просто спрямовані на надання інформації, на користь розвитку критичного мислення та рефлексії, а також практичного застосування отриманих знань.

Гігієна (походить від грецького слова "hygieinos", що означає "здоровий" або "такий, що стосується здоров'я") - це загальний термін, що стосується умов і практики окремих осіб і громад, що допомагають підтримувати здоров'я і запобігати поширенню хвороб. Гігієна включає в себе збереження, просування та зміцнення здоров'я і взаємопов'язані з нею поняття гідності, благополуччя, самообслуговування, релігії/духовності та соціальної участі, які відіграють важливу роль у розробці програм (наприклад, для розуміння соціальних норм щодо гігієни).

Просування гігієни в умовах надзвичайних ситуацій - це спланований, систематичний підхід, який дозволяє людям вживати заходів і заохочує поведінку або умови, що запобігають або пом'якшують захворювання, пов'язані із WASH. Просування гігієни спрямоване на підтримку гідності та благополуччя постраждалого від надзвичайних ситуацій населення, і жодне втручання у сфері WASH не повинно здійснюватися без його залучення. Відповідно до Посібника Sphere: Гуманітарна хартія та мінімальні стандарти гуманітарного реагування, просування гігієни переплітається із залученням громадськості та "має фундаментальне значення для успішного реагування на проблеми WASH". Залучення громади об'єднує громаду та інші зацікавлені сторони таким чином, щоб люди, які постраждали від кризи, мали більше контролю над заходами реагування та їх впливом на них. Це повинно підтримуватися всіма учасниками реагування, включаючи урядові, місцеві або міжнародні установи та неурядові організації (NGO). В останні роки просування гігієни також відіграє ключову роль у реагуванні на спалахи захворювань, причому не лише щодо захворювань, пов'язаних із WASH, але й, відповідно до первісної грецької концепції "hygieinos", зосереджуючись на підтримці здоров'я та профілактиці захворювань у більш широкому сенсі, наприклад, при реагуванні на лихоманку Ебола та COVID-19. 

З прийняттям Порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 року принцип "не залишати нікого осторонь" був широко прийнятий у секторі WASH для забезпечення доступу найбільш вразливих груп населення до основних потреб і тому є важливою частиною ініціатив у сфері гігієни. Просування гігієни визнає відмінності серед будь-якого населення та необхідність реагувати різними способами на різні потреби у WASH жінок та чоловіків, дівчат та хлопчиків різного віку, різного походження, з різними культурними та соціальними нормами, переконаннями, релігією, здібностями, гендерною ідентичністю або рівнем впевненості у собі та самооцінки. 

Наголос на важливості прислухатися до думки постраждалих громад та використовувати діалог та дискусії є практичним способом сприяння партисипативності та підзвітності в рамках просування гігієни. Це дає людям право голосу та залучає їх до прийняття рішень щодо способу реалізації програми (наприклад, щодо проєктування, розміщення, експлуатації та управління об'єктами WASH). 

Просування гігієни повинна бути спрямоване на розуміння чинників і перешкод щодо зміни поведінки, щоб програми не просто зосереджувалися на наданні інформації та підвищенні рівня знань, але й на підтримці спільнот, щоб зрозуміти, як найкраще досягти змін. Таким чином, просування гігієни може також враховувати інші детермінанти здоров'я та гігієни, такі як соціально-економічні, екологічні та психологічні бар'єри та чинники.

У наведеному нижче переліку описані ключові види гігієнічної поведінки, на які може бути спрямована програма WASH. Зверніть увагу: цей перелік не є списком тем, які слід охоплювати в програмах з просування гігієни - завжди необхідна оцінка конкретного контексту та залучення членів громади до розробки заходів реагування. 

Гігієна рук - це загальний термін, що означає будь-яку дію з очищення рук за допомогою мила і води (або еквівалентних матеріалів, таких як дезінфікуючий засіб на спиртовій основі) для видалення патогенних мікроорганізмів, таких як віруси, бактерії та інші мікроорганізми, а також бруду, жиру або шкідливих і небажаних речовин, які прилипли до рук. Миття рук з милом вважається одним з найпростіших та найефективніших способів запобігання поширенню захворювань та респіраторних інфекцій. Необхідно завжди пропагувати ключові критичні моменти для миття рук з милом: після відвідування туалету або підмивання дитини, а також перед приготуванням їжі, прийомом їжі та годуванням дитини. 

У закладах охорони здоров'я гігієна рук повинна дотримуватися у п'яти випадках: (1) перед дотиком до пацієнта, (2) перед виконанням процедур прибирання та після контакту з (3) пацієнтом, (4) з біологічними рідинами (або ризиком контакту) та (5) з оточуючими предметами. У випадку COVID-19 також очікується, що пацієнти будуть мити руки з милом при вході до закладу охорони здоров'я (при цьому в усіх пунктах входу повинні бути передбачені засоби для миття рук).

Існують й інші випадки, коли миття рук з милом настійно рекомендується (наприклад, після контакту з тваринами, сміттям або шмаркання), але важливо уникати заохочення занадто великої кількості дій одночасно. Передусім слід зосередитися на найбільш важливих аспектах гігієни рук, які мають найбільший вплив на здоров'я. 

Техніка миття рук також дуже важлива. Вона включає в себе змочування рук чистою водою, намилювання рук (включаючи великий палець, тильну сторону кистей, зап'ястя, між пальцями і під нігтями) шляхом натирання їх милом, тертя рук протягом не менше 20 секунд, промивання рук під чистою водою і висушування їх чистим рушником, на чистій білизні або шляхом сушіння на повітрі. 

Частота миття рук також має важливе значення, оскільки є дані, які свідчать про те, що більш часте миття рук, навіть якщо воно триває недовго, може бути більш ефективним і може впливати на заходи з просування гігієни (наприклад, зробити миття рук якомога простішим і зручнішим). 

Незважаючи на те, що миття рук є простою процедурою, її популяризація стикається зі значними труднощами, оскільки багатьом користувачам важко підтримувати регулярне миття рук. Це особливо актуально в умовах, коли проточна вода, мило та/або засоби для миття рук відсутні або важкодоступні. 

Поведінка, пов'язана з санітарією (де термін "санітарія" в основному описує управління людськими екскрементами), стосується доступу до адекватних та інклюзивних санітарно-гігієнічних об'єктів та набору поведінки, пов'язаної з безпечним управлінням екскрементами. Це включає в себе використання всіма санітарно-гігієнічних засобів у будь-який час. Це також відноситься до планової експлуатації та обслуговування (O&M) туалетів, які включають всі заходи, необхідні для запуску санітарної схеми з метою підвищення ефективності, результативності та стійкості. Це вимагає чіткого розподілу ролей та обов'язків (наприклад, щодо прибирання, заміни витратних матеріалів, дрібного ремонту або періодичної перевірки вигрібних ям та рівня їх наповнення). Поведінка, пов'язана з санітарією, також включає правильне використання культурно прийнятних матеріалів для очищення ануса, безпечний збір, управління, обробку та утилізацію фекалій (див. також Посібник санітарних технологій в умовах надзвичайних ситуацій), безпечну утилізацію дитячих фекалій, використання таких предметів, як горщики або підгузки, якщо вони використовуються (включаючи ефективне очищення або утилізацію), використання матеріалів та засобів для запобігання нетриманню сечі, а також навчання дітей користуванню туалетом. Це також може включати запобігання невибірковій/відкритій дефекації та потенційне очищення вже забрудненого середовища, наприклад, у гострій фазі надзвичайної ситуації, якщо туалети недоступні. Це завжди передбачає миття рук після відвідування туалету та після контакту з дитячими екскрементами (див. також гігієну рук вище). Коли впроваджуються нові для постраждалого населення санітарні технології, може виникнути потреба у зміні поведінки, пов'язаної з санітарією. 

Поведінка, пов'язана з водою, стосується доступу до адекватних та інклюзивних об'єктів водопостачання, безпечного управління водними ресурсами та всіх видів поведінки, необхідних для забезпечення того, щоб чиста вода, що надходить з джерела водопостачання (наприклад, з комунальної свердловини), залишалася незабрудненою до моменту її використання. Це починається із захисту джерела води (наприклад, утримання території навколо джерела води в чистоті та огородження джерела для запобігання доступу тварин), відведення стічних вод навколо водопровідних кранів та колодязів, технічного обслуговування обладнання та уникнення невибіркової дефекації довкола (і особливо вище за течією) джерела води. Поведінка, пов'язана з водою, також включає безпечне транспортування води в чистих закритих ємностях (наприклад, каністрах) і регулярне очищення ємностей для води. Якщо необхідна подальша обробка на рівні домогосподарств (див. також Посібник з технологій водопостачання в умовах надзвичайних ситуацій), це може вимагати формування (або відновлення) звичок і поведінки для забезпечення правильного використання та обслуговування варіантів обробки води в домогосподарствах (наприклад, технології відстоювання, фільтрації або дезінфекції в домогосподарствах, такі як керамічні фільтри, хлорування в точці використання, дезінфекція сонячними променями або кип'ятіння води). Крім того, необхідно передбачити безпечне зберігання води на рівні домогосподарств. Це включає захист води від (повторного) забруднення під час зберігання шляхом захисту її від контакту з руками, чашками/поїлками, тваринами, брудом та патогенними мікроорганізмами у навколишньому середовищі. Це також включає використання пристроїв для зберігання води з фіксованою кришкою, що замикається, та краном або вузькою горловиною, яка надійно стоять і якими легко користуватися. Це також може потребувати регулярного моніторингу якості води (під керівництвом громади) через певні проміжки часу.

Поведінка, пов'язана з менструальним здоров'ям та гігієною, означає інклюзивний доступ до засобів, які підтримують управління менструальною гігієною (MHM), використання відповідних менструальних засобів, а також обізнаність та освіту з питань MHM. Вона включає доступ до чистих і культурно прийнятних матеріалів для управління менструальним циклом для жінок і дівчат-підлітків для вбирання або збору менструальної крові та їх використання, а також доступ до нижньої білизни. Це також стосується вимоги конфіденційності щодо зміни матеріалів так часто, як це необхідно для тривалості менструального періоду, та миття за потреби. Доступ до безпечних та зручних приміщень для утилізації використаних менструальних матеріалів, а також для їх прання та сушіння має важливе значення; утилізація менструальних відходів повинна бути ефективно організована (наприклад, з використанням сміттєспалювальних установок). Поінформованість та освіта з питань MHM необхідні для протидії пов'язаним з цим поглядам, обмеженням, табу та дезінформації, а доступ до базової інформації про менструальний цикл (як для жінок та дівчат, так і для чоловіків та хлопців) має важливе значення. Поведінка, пов'язана з менструальною гігієною, може також включати управління болем за допомогою фізичних вправ, харчування, комфорту або використання знеболюючих препаратів (за необхідності), щоб забезпечити подальшу участь у повсякденному житті. 

Гігієнічна поведінка щодо харчових продуктів (або безпека харчових продуктів) стосується умов і практик, які запобігають забрудненню харчових продуктів, а також і відповідним захворюванням, що передаються через харчові продукти. Вона включає безпечну обробку, зберігання та готування приготованих і неприготованих харчових продуктів перед споживанням вдома або в громадських місцях, таких як громадські кухні та їдальні. Безпечне поводження та приготування включає підтримання гігієнічних умов для приготування або переробки їжі, роботу з чистими руками, миття та безпечне приготування або розігрівання їжі. Продукти харчування, що зберігаються, повинні бути накриті та захищені від мух. Посудини для пиття та кухонне приладдя повинні бути чистими під час використання та накритими під час зберігання (як у домогосподарствах, так і у постачальників харчових продуктів). Особливо важливою є практика вигодовування немовлят: гігієна харчових продуктів охоплює безпечні та належні практики вигодовування немовлят та дітей раннього віку, включаючи грудне вигодовування. Якщо немовлят вигодовують сумішами (і цю практику не можна змінити), слід забезпечити гігієнічне середовище та використання безпечної води для приготування суміші. Антисанітарні умови життя та пов'язані з ними захворювання безпосередньо пов'язані з недоїданням, затримкою росту, зниженням імунітету та підвищеним ризиком захворюваності та смертності, особливо серед дітей віком до п'яти років. 

Дотримання особистої гігієни означає підтримання чистоти тіла та одягу для збереження загального стану здоров'я та самопочуття. Вона включає регулярне вмивання та купання з милом для покращення самопочуття та видалення потенційних патогенних мікроорганізмів, бруду та бактерій, які викликають неприємний запах тіла або подразнення шкіри. Це може стосуватися гігієни зубів, наприклад, регулярного чищення зубів, гігієни чоловічих статевих органів, якщо це є проблемою (вплив цього може бути серйозним, особливо у складних умовах), регулярного миття рук з милом або прання одягу та постільної білизни. Конфіденційність, гідність і безпека, пов'язані з особистою гігієною, є важливими умовами. 

Гігієна навколишнього середовища та поведінка, пов'язана з поводженням з твердими побутовими відходами, відноситься до всіх видів поведінки, які забезпечують чистоту та безпеку домогосподарств та громадського середовища. Вона включає збір, транспортування та утилізацію відходів, водовідведення, потенційне покращення території та заходи боротьби з переносниками інфекції (див. наступний параграф нижче). У місцях з відкритою дефекацією або вільно бродячими тваринами гігієна навколишнього середовища може мати значний вплив на здоров'я населення, особливо для маленьких дітей, які часто контактують із землею.

Поведінка, пов'язана з боротьбою з переносниками хвороб, стосується всіх видів поведінки та заходів боротьби, які допомагають запобігти передачі хвороботворних організмів (таких як москіти, блохи, мухи або гризуни) від диких або домашніх тварин, рослин або навколишнього середовища до людини. Малярія, денге, короста або діарея є прикладами трансмісивних захворювань. Залежно від контексту та відповідної ризикованої поведінки, боротьба з переносниками може включати використання (оброблених інсектицидами) приліжкових сіток, наметів або штор, носіння одягу з довгими рукавами, регулярне прання постільної білизни та одягу, використання репелентів, побутових фумігантів, палаючих стрічок або аерозольних розпилювачів або уникнення перебування на вулиці, коли переносники, такі як москіти, найбільш активні. Цей термін може охоплювати інші види поведінки, описані вище, такі як належна особиста гігієна, гігієна харчування, поводження з екскрементами людини або тварин, гігієна навколишнього середовища та поводження з відходами. Інші заходи та поведінка, які сприяють боротьбі з переносниками, включають усунення застійних водних об'єктів (наприклад, калюж, бідонів, шин) та уникнення входу у воду, де існує високий ризик зараження такими захворюваннями, як шистосомоз, гвінейський хробак або лептоспіроз. 

Поведінка, пов'язана з конкретними захворюваннями, стосується поведінки, що має відношення до контролю, наприклад, епідемій або пандемій, таких як холера або COVID-19. Поведінка включає гігієну рук (див. вище), фізичне дистанціювання, носіння засобів індивідуального захисту (наприклад, масок, взуття, рукавичок та одягу), дезінфекцію, уникнення торкання обличчя немитими руками та етикет кашлю/чхання (кашляти або чхати в лікоть або серветку та мити/дезінфікувати руки після цього) та догляд за хворими людьми вдома. Інші види поведінки, описані вище, також можуть бути включені, наприклад, особиста гігієна, гігієна харчування та поводження з екскрементами людини або тварин, а також збір, транспортування, зберігання та споживання чистої та безпечної води, гігієна навколишнього середовища та поводження з відходами.

Гігієна поза межами дому означає будь-яку гігієнічну поведінку, що практикується за межами безпосереднього домашнього оточення, зокрема в установах (наприклад, школах, закладах охорони здоров'я, на робочих місцях та у в'язницях) або в інших громадських місцях, таких як транспортні вузли, місця відправлення культу, ринки, ресторани, а також в місцях переміщення та транзиту людей. Це також стосується доступу та використання основних послуг WASH у кожному місці, ефективної гігієни рук у критичні моменти та, залежно від обстановки та часу перебування поза домом, різних видів поведінки, описаних вище (наприклад, санітарія та поведінка, пов'язана з водою, гігієна довкілля, поводження з твердими побутовими відходами та/або особиста гігієна).

Існує декілька стандартів та керівних принципів щодо просування гігієни в умовах надзвичайних ситуацій, включаючи Посібник Sphere (Сфера): Хартія та мінімальні стандарти гуманітарного реагування, Посібник УВКБ ООН з питань WASH в умовах розміщення біженців, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) (наприклад, щодо гігієни миття рук), а також національні стандарти та керівництва. У цьому розділі детально описано Посібник Sphere (далі просто Sphere), оскільки він є основним, узгодженим на глобальному рівні довідником щодо принципів та стандартів WASH.

Яким би не був баланс між національним спроможностями та міжнародною підтримкою, мобілізованою у відповідь на кризу, всі сторони повинні поважати та дотримуватися національного нормативно-правового простору. Це включає відповідну національну політику, закони та стандарти. Місцеві нормативні акти на муніципальному рівні навряд чи будуть знайомі зовнішнім суб'єктам, але їх необхідно розуміти та дотримуватися. Це має особливе значення при переході до довгострокових рішень на етапах стабілізації та відновлення.

Однак, національні стандарти з гігієни можуть не існувати або їх може бути важко адаптувати до кризових ситуацій. У цих випадках слід звернутися до посібника Sphere та/або індикаторів та цілей УВКБ ООН щодо WASH для біженців та адаптувати їх відповідно до контексту, етапу реагування та існуючих національних цілей. Коли це можливо, державні зацікавлені сторони повинні бути залучені до обговорення застосування стандартів та індикаторів для надзвичайних ситуацій. 

Посібник Sphere

Посібник Sphere містить набір глобально узгоджених та універсальних принципів і стандартів у ключових сферах гуманітарної допомоги. Sphere має на меті підвищити якість допомоги, що надається людям, які постраждали від катастроф, та посилити підзвітність гуманітарної системи у сфері реагування на катастрофи, базуючись на правах людини. Sphere є практичним втіленням основного переконання організації в тому, що всі люди, які постраждали від катастроф, мають право на гідне життя та право на отримання гуманітарної допомоги. Він складається з фундаментальних та технічних розділів (див. малюнок нижче). Фундаментальні розділи включають Гуманітарну хартію як основу із загальними правовими принципами та спільними переконаннями, Принципи захисту та Основні гуманітарні стандарти, які визначають дев'ять зобов'язань, що застосовуються до всіх гуманітарних дій. Технічні розділи окреслюють пріоритети для реагування у чотирьох ключових життєво важливих секторах: WASH, продовольча безпека та харчування, житло і поселення та охорона здоров'я. Ці технічні розділи повинні розглядатися разом із Основними розділами.

У технічних розділах стандартів викладено мінімум, якого необхідно досягти в будь-якій кризовій ситуації, щоб люди могли вижити і налагодити своє життя і засоби до існування таким чином, щоб поважалася їхня думка і забезпечувалася їхня гідність. Ці стандарти є універсальними, загальними та якісними. Ключові дії окреслюють практичні кроки для досягнення стандарту, хоча вони вважаються пропозиціями, що залежать від конкретного контексту. Крім того, для кожного стандарту визначені індикатори, які сигналізують про те, чи досягається стандарт. Індикатори також забезпечують спосіб порівняння результатів програми протягом усього періоду реагування. Мінімальні кількісні вимоги (там, де вони передбачені) є найнижчим прийнятним рівнем досягнення і включаються лише за наявності галузевого консенсусу. Інструкції надають додаткову інформацію про те, як пов'язати стандарти з принципами та як враховувати контекст і оперативні вимоги.

Стандарти з просування гігієни повинні використовуватися в поєднанні зі стандартами всього сектору WASH. Вони включають в себе багато просвітницьких та профілактичних заходів, що дозволяють окремим особам та громадам здійснювати своє природнє право на гідне життя. Ці права втілені у трьох конкретних стандартах з просування гігієни, які надають кожному право на доступ до засобів, що зменшують ризики для здоров'я населення та забезпечують гігієну, здоров'я, гідність та благополуччя, як зазначено нижче. 

Стандарт Sphere з просування гігієни 1.1 (Просування гігієни)

Мінімальний стандарт: Люди знають про основні ризики для здоров'я населення, пов'язані з водою, санітарією та гігієною, і можуть вживати індивідуальних, домашніх та громадських заходів для їх зменшення.

Основні заходи:

• Визначте основні ризики для здоров'я населення та існуючі гігієнічні практики, які сприяють цим ризикам.
• Розробіть профіль спільноти, щоб визначити, які особи та групи є вразливими до ризиків, пов'язаних із WASH, і чому.
• Визначте фактори, які можуть мотивувати позитивну поведінку та профілактичні дії.
• Співпрацюйте з постраждалим населенням для розробки та управління просуванням гігієни та більш широким реагуванням на проблеми WASH.
• Розробіть комунікаційну стратегію, використовуючи як засоби масової інформації, так і діалог з громадою для обміну практичною інформацією.
• Визначте та підготуйте впливових осіб, громадські групи та аутріч-працівників.
• Використовуйте відгуки громадськості та дані спостереження за станом здоров'я для адаптації та вдосконалення заходів з просування гігієни.
• Здійснюйте моніторинг доступу до об'єктів WASH та їх використання, а також того, як заходи з просування гігієни впливають на поведінку та практику.
• Адаптуйте заходи та визначте незадоволені потреби.

Основні показники:

• Відсоток постраждалих домогосподарств, які правильно описали три заходи для запобігання захворюванням, пов'язаним із WASH
• Відсоток цільової групи населення, які правильно назвали два критичних моменти для миття рук
• Відсоток представників цільової групи, які користуються станціями для миття рук, виходячи з громадських туалетів
• Відсоток постраждалих домогосподарств, де є мило та вода для миття рук
• Відсоток постраждалого населення, яке набирає воду з покращених джерел водопостачання
• Відсоток домогосподарств, які зберігають питну воду в чистих і закритих ємностях
• Відсоток осіб, які здійснюють догляд за дітьми, які повідомляють, що вони безпечно утилізують дитячі екскременти
• Відсоток домогосподарств, які використовують засоби від нетримання сечі (прокладки, пляшечки для сечі, приліжкові горщики, стільці-туалети), які повідомляють, що вони безпечно утилізують екскременти від нетримання сечі у дорослих
• Відсоток постраждалих домогосподарств, які належним чином утилізують тверді побутові відходи
• Відсоток людей, які надали зворотний зв'язок і стверджують, що їхні відгуки були використані для адаптації та покращення об'єктів та послуг WASH
• Місцеве середовище вільне від фекалій людей і тварин

Стандарт Sphere з просування гігієни 1.2 (Ідентифікація, доступ та використання предметів гігієни)

Мінімальний стандарт: Необхідні предмети для підтримки гігієни, здоров'я, гідності та благополуччя людей є доступними та використовуються постраждалими особами.

Основні заходи:

• Визначте основні предмети гігієни, яких потребують окремі особи, домогосподарства та громади.
• Враховуйте різні потреби чоловіків і жінок, людей похилого віку, дітей та осіб з обмеженими можливостями.
• Визначте та забезпечте додаткові предмети загального користування для підтримання гігієни навколишнього середовища, такі як контейнери для твердих побутових відходів та обладнання для прибирання.
• Забезпечте своєчасний доступ до предметів першої необхідності.
• Оцініть наявність товарів на місцевих, регіональних або міжнародних ринках.
• Співпрацюйте з постраждалим населенням, місцевими органами влади та іншими суб'єктами, щоб спланувати, як люди будуть отримувати або купувати предмети гігієни.
• Надайте інформацію про терміни, місцезнаходження, зміст і цільових одержувачів грошової допомоги та/або предметів гігієни.
• Координуйте роботу з іншими секторами щодо надання грошової допомоги та/або предметів гігієни та прийміть рішення щодо механізмів розподілу.
• З'ясуйте думку постраждалих людей щодо доцільності обраних засобів гігієни та їх задоволеність механізмом доступу до них.

Основні показники:

• Всі постраждалі домогосподарства мають доступ до мінімальної кількості необхідних предметів гігієни:
• Дві ємності для води на домогосподарство (10-20 літрів; одна для збору, одна для зберігання);
• 250 грамів мила для купання на одну особу на місяць;
• 200 грамів мила для прання на одну особу на місяць;
• Мило та вода в рукомийнику (один рукомийник на загальний туалет або один на домогосподарство); та
• Горщик, совок або підгузки для утилізації дитячих фекалій.
• Відсоток постраждалих людей, які повідомляють/за якими спостерігається регулярне використання предметів гігієни після їх розповсюдження
• Відсоток доходу домогосподарств, який витрачається на придбання предметів гігієни для визначених першочергових потреб.

Стандарт Sphere з просування гігієни 1.3 ( Управління менструальною гігієною та нетриманням сечі)

Мінімальний стандарт: Жінки та дівчата менструального віку, а також чоловіки та жінки з нетриманням сечі мають доступ до продуктів гігієни та засобів WASH, які підтримують їхню гідність та благополуччя.

Основні заходи:

• Зрозумійте практику, соціальні норми та міфи, що стосуються управління менструальною гігієною та нетриманням сечі, а також адаптуйте гігієнічні засоби та обладнання.
• Проводьте консультації з жінками, дівчатами та людьми з нетриманням сечі щодо проєктування, розміщення та управління об'єктами (туалетами, лазнями, пральнями, утилізацією та водопостачанням).
• Забезпечте доступ до відповідних засобів гігієни менструального циклу та матеріалів для лікування нетримання сечі, мила (для купання, прання та миття рук) та інших предметів гігієни.
• Під час роздачі надайте матеріали в окремих місцях, щоб забезпечити гідність та зменшити стигму, а також продемонструвати правильне використання будь-яких незнайомих предметів.

Основні показники:

• Відсоток жінок та дівчат менструального віку, які мають доступ до відповідних матеріалів для дотримання гігієни під час менструації
• Відсоток реципієнтів, які задоволені матеріалами та засобами для дотримання менструальної гігієни
• Відсоток людей з нетриманням сечі, які користуються відповідними матеріалами та засобами для боротьби з нетриманням сечі
• Відсоток реципієнтів, які задоволені матеріалами та засобами для лікування нетримання сечі

Заходи з просування гігієни відрізняються залежно від контексту, включаючи фазу надзвичайної ситуації. Загальними категоріями, що використовуються для визначення фаз, є (1) гостре реагування, (2) стабілізація та (3) відновлення. Додатковими довгостроковими фазами, які, можливо, потрібно буде взяти до уваги, є (4) затяжна криза та (5) розвиток. Ідентифікація цих загальних фаз є корисною при плануванні допомоги, визнаючи при цьому, що такий поділ є теоретичним, пропонуючи спрощену модель вкрай складної надзвичайної ситуації. 

Гостре реагування: зазвичай охоплює період від перших годин і днів до перших кількох тижнів або місяців, коли здійснюються швидкі, короткострокові заходи, поки не будуть знайдені більш постійні або довгострокові рішення. Оперативне гуманітарне втручання здійснюється відразу після стихійних лих, конфліктів, епідемій/пандемій або подальшого погіршення затяжної кризи. Метою втручання у фазі гострого реагування є забезпечення безпеки та виживання постраждалого населення, керуючись принципами гуманності, нейтралітету, неупередженості та незалежності. Зазвичай для мобілізації зовнішніх агенцій з підтримки потрібен час; постраждалі, як правило, повинні спочатку самостійно боротися з надзвичайною ситуацією, навіть якщо вони можуть бути недостатньо підготовленими.

Початкове (швидке) оцінювання (розділ  A ) визначає гострі ризики для громадського здоров'я, першочергові потреби та сприяє кращому розумінню контексту, профілю громади, наявного потенціалу та поточної практики, пов'язаної з гігієною. Заходи з просування гігієни також повинні сприяти міжгалузевій та міжсекторальній комунікації та координації з усіма відповідними зацікавленими сторонами. Вони повинні забезпечити залучення місцевих популяризаторів гігієни та громадських активістів (розділ  P ). Для забезпечення того, щоб заходи реагування охоплювали все постраждале населення, просування гігієни гарантує, що місцеві органи влади та місцеві служби швидкого реагування будуть залучені з самого початку і що чоловіки, жінки, діти та маргіналізовані і вразливі групи будуть рівноправно брати участь у плануванні, прийнятті рішень та місцевому управлінні (розділ  E ). Ці консультації можуть також надати інформацію щодо початкового забезпечення базової інфраструктури WASH (насамперед на рівні громади, щоб швидко охопити багато людей), доступу до відповідних предметів гігієни (таких як мило, відра або менструальні засоби), а також заходів із забезпечення гігієнічного та безпечного середовища (розділ[ P]). Залежно від контексту, це може також включати використання різних інструментів партисипативної комунікації або засобів масової інформації (розділ  C ) та цільових стратегій зі зміни поведінки (розділ В) для вирішення найбільш критичних питань гігієнічної поведінки. 

Стабілізація: фаза стабілізації або перехідна фаза зазвичай починається після перших тижнів/місяців надзвичайної ситуації і може тривати шість місяців або довше. Основна увага, а також розширення охоплення послугами та поступове оновлення і вдосконалення тимчасових споруд, спрямовані на те, щоб дати людям можливість практикувати базову гігієнічну поведінку та забезпечити їхню активну участь і залучення. На етапі стабілізації слід впроваджувати відповідні превентивні заходи з підвищення стійкості та DRR, особливо якщо існує ймовірність повторного стихійного лиха. Справедлива участь чоловіків, жінок, дітей, маргіналізованих та вразливих груп у плануванні, прийнятті рішень та місцевому управлінні (розділ  E ) залишається такою ж важливою, як і на гострій фазі. Участь допомагає забезпечити, щоб усе постраждале населення мало безпечний та адекватний доступ до послуг WASH та практикувало ключові гігієнічні навички.

Може знадобитися додаткове поглиблене оцінювання факторів, що лежать в основі поведінки (розділ  A ), щоб адекватно реагувати в даному локальному контексті та підвищити довгострокове сприйняття запланованих втручань. Моніторинг ефективності початкових втручань також повинен сприяти адаптації та вдосконаленню (розділ  M ). Втручання з просування гігієни можуть включати створення додаткових структур, що підтримуються громадою (розділи  P  і  E ), і, де це можливо, більш широке залучення суб'єктів з розвитку. Слід також розглянути можливості використання розробки програм на ринкових засадах (розділ 8). 

Відновлення: фаза відновлення, яку іноді називають фазою реабілітації, спрямована на відновлення або покращення становища постраждалого населення до стану, який існував до надзвичайної ситуації, шляхом все більшого впровадження підходів і принципів розвитку. Цей етап зазвичай починається після, а іноді і під час заходів з надання допомоги (зазвичай понад 6 місяців) і може розглядатися як продовження вже завершених заходів з надання допомоги. Загалом, він може підготувати підґрунтя для більш довгострокових заходів з розвитку та передачі повноважень середньостроковим партнерам. Залежно від місцевих потреб, загальні часові рамки заходів з відновлення та реабілітації зазвичай становлять від шести місяців до трьох років. Складні та комплексні ситуації, такі як на територіях, що постраждали від конфлікту, можуть потребувати набагато більше часу і можуть переходити в кризу та виходити з неї (див. "Затяжна криза" нижче). 

Програми з відновлення та реабілітації характеризуються активною участю місцевих партнерів та органів влади у плануванні та прийнятті рішень, зміцненні місцевого потенціалу та сприянні сталому розвитку заходів. Тут слід додатково оцінити можливості використання ринкових підходів P.8. Відновлювальні заходи із забезпечення гігієни можуть бути різними; вони продовжують залежати від місцевих умов, а також від нагальних та структурних потреб постраждалого населення (наприклад, сприяння гендерній рівності та правам людини). Окрім технічної реалізації відповідної інфраструктури WASH, ці заходи включають значні зусилля зі зміцнення структури та системи послуг WASH в цілому. 

Заходи з відновлення також включають довгострокове зміцнення потенціалу та навчання, у тому числі роботу з відповідними місцевими органами влади та партнерами з розвитку. Посилення співпраці з комунальними підприємствами, громадянським суспільством, приватним сектором та передача повноважень мають важливе значення і потребують активізації участі зацікавлених сторін у плануванні та прийнятті рішень на ранніх етапах (розділ  E ). Там, де це можливо, заходи з відновлення повинні забезпечувати основу для подальшого розвитку об'єктів та послуг WASH та включати відповідні заходи з підвищення стійкості та DRR. Ефективні плани відновлення мають чіткі стратегії переходу або виходу, включаючи передачу функцій місцевим органам влади, громадам або постачальникам послуг для забезпечення збереження передбаченого рівня послуг.

Затяжна криза: охоплює населення, яке постраждало від повторюваних стихійних лих та/або конфліктів, тривалих продовольчих криз, погіршення стану здоров'я людей та втрати засобів до існування. У цих умовах значна частина населення може стати відчутно вразливою до тривалого підвищення рівня смертності та захворюваності. Затяжні кризи часто виникають у вже нестабільному середовищі (див. "Нестабільні держави" вище), коли держава не бажає або не може виконувати свої основні функції та управляти ризиками, реагувати на них або пом'якшувати їх. Такий контекст може викликати соціальну напруженість (наприклад, між біженцями або внутрішньо переміщеними особами та приймаючими громадами). У такому випадку може виникнути потреба у вивченні додаткових та альтернативних підходів до надання послуг WASH, переважно на більш децентралізованому рівні із залученням недержавних суб'єктів. Навіть якщо фінансування (зазвичай) є більш обмеженим під час затяжної кризи, просування гігієни повинно, як мінімум, забезпечити участь громади в усіх послугах WASH.

Розвиток: фаза розвитку характеризується більшою увагою до загального доступу та довгострокової стійкості послуг WASH, з глобальними завданнями, встановленими Цілями сталого розвитку. Окрім покращення доступу до послуг WASH, розвиток спрямований на зміцнення місцевих, регіональних або національних систем WASH в цілому, включаючи всіх учасників (людей та установи) та фактори (наприклад, інфраструктуру, фінанси, політику, координацію та умови навколишнього середовища), необхідні для надання сталих послуг WASH. Заходи з просування гігієни на етапі розвитку можуть мати різні форми та цілі, залежно від місцевих умов та потреб цільової групи населення. Втручання часто зосереджені на створенні попиту та забезпеченні використання, експлуатації та обслуговування послуг WASH, довгострокової зміни поведінки та формування звичок, відповідальності та розширення прав і можливостей. 

У регіонах, схильних до стихійних лих та криз, превентивні заходи, такі як DRR, заходи щодо готовності та адаптації до зміни клімату, повинні розглядатися та впроваджуватися на етапі розробки проєктів. Такі заходи спрямовані на зменшення ризиків стихійних лих шляхом систематичних зусиль з аналізу та зменшення причинних факторів стихійних лих, а також вжиття запобіжних заходів. Вони також спрямовані на посилення спроможності урядів, організацій та постраждалого населення зменшувати ризики та оперативно реагувати на них. 

Основні заходи з просування гігієни включають роботу з національними кластерами або галузевими координаційними механізмами з метою розробки стандартних операційних процедур, узгодження місцевих стандартів щодо просування гігієни та предметів гігієни, а також розробку планів готовності до надзвичайних ситуацій та дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Розвиток просування гігієни може включати створення запасів обладнання та витратних матеріалів для WASH, підготовку екстрених служб та резервних механізмів (з чітким розподілом обов'язків та юрисдикції), а також створення мереж підтримки між різними регіонами. Це також включає зміцнення потенціалу та підготовку волонтерів і персоналу екстрених служб, а також зміцнення місцевих структур через планування та навчання на рівні громад. Це може включати докризове оцінювання ринку, оперативні дослідження та/або збір інформації, наприклад, про гігієнічні практики, сприйняття ризиків та надійні канали зв'язку, які можуть бути швидко використані в новій надзвичайній ситуації.