Стратегія виходу в контексті інтервенцій із водопостачання в умовах надзвичайної ситуації – це запланований підхід про те, чому, що, коли та як організації-виконавці будуть закінчувати свою гуманітарну діяльність, пов’язану з водопостачанням. Цей процес потрібно розглядати і планувати від самого початку діяльності. Реагування на стратегію виходу на ранньому етапі інтервенції забезпечує прозорість для партнерів та сприяє безпроблемній передачі відповідним урядовим департаментам чи агентствам із розвитку. Загалом стратегія виходу включає процес переходу, передачі та можливо виведення з експлуатації інфраструктури та вихід чи припинення діяльності, проєктів, у програмних сферах чи країнах. Це є особливо важливим, коли закінчився гострий етап, і це потрібно впроваджувати, як тільки базові послуги з водопостачання буде втілено (відновлено) на рівні, що успішно зменшує вразливий стан. Для етапів після гострого реагування, хронічних і затягнутих криз, застосовуються ті критерії виходу, які порівнюють переваги та економічну ефективність сталої гуманітарної інтервенції із критеріями інтервенції, очолюваної місцевими органами влади та агентствами чи іншими донорами та/або партнерами. Як і у випадку інших міркувань щодо водопостачання стратегії виходу і переходу залежать від ситуації.

Стратегії виходу також мають узгоджуватися з національними стратегіями і політиками X.3. Якщо дозволяє місцева ситуація, вони мають впроваджуватися у координуванні із урядом та/або відповідними виконавцями у сфері розвитку задля спільного визначення обсягу та акценту інтервенцій із метою забезпечення безпроблемного переходу. Партнери-виконавці повинні чітко зазначити, коли та як буде припинено надання проєктної підтримки і передано проєкт місцевому уряду, іншим місцевим організаціями чи надавачам послуг, спроможним підтримувати досягнутий рівень обслуговування або уточнити, чи та як буде проводитися подальший контроль за проєктами (наприклад, під час наступного етапу із потенційним подальшим фінансуванням для продовження діяльності у секторі WASH за потреби). Якомога раніше потрібно врахувати нижче перелічені критерії сталості, щоб уможливити успішну передачу місцевому уряду чи іншим виконавцям у сфері розвитку та гарантувати майбутню функціональність системи:

• Технічна сталість: Інтервенції з водопостачання повинні підтримувати відповідні місцеві технології та проєкти, а також наявні та доступні місцеві будівельні матеріали. Системи водопостачання мають бути в гарному технічному стані на момент їх передачі місцевій установі. Для того, щоб послуги з водопостачання продовжували надаватися, інтервенції мають бути збалансованими між технічно реалістичними рішеннями та тим, що хочуть і чим можуть управляти після закінчення проєкту постраждале населення, місцеві урядові інституції чи надавачі послуг.
• Фінансова сталість: Відповідні витрати на довгострокове обслуговування та експлуатацію об’єктів інфраструктури з водопостачання мають розглядатися як частина процесу вибору технології. Тоді як повернення витрат не є пріоритетом на гострому етапі реагування, усвідомлення тривалих фінансових наслідків (відновлення) запровадження послуг із водопостачання є надзвичайно важливим від самого початку.
• Соціально-культурна та інституційна сталість: Інтервенції з водопостачання мають враховувати місцеву прийнятність та належність впроваджених технологій, зручність послуг, смак і запах води, сприйняття користувачів та надавачів послуг, гендерні питання та вплив на людську гідність. Коли послуги з водопостачання надаються переміщеним особам, потрібно переконатися в тому, що подібний рівень послуг надається і приймаючим громадам. Потрібно вживати дії для забезпечення сталості заходів із популяризації гігієни та інтервенції із просування змін у поведінці X.16. Потрібно чітко визначити власність щодо об’єктів інфраструктури, включаючи відповідальність за експлуатацію та обслуговування. Щоб визначити вимоги сприятливого середовища, важливо знати можливості постраждалого населення, громадських організацій, обслуговуючих організацій та надавачів послуг із планування, управління та моніторингу послуг із водопостачання, включаючи фінансові аспекти, управління активами, експлуатацію та обслуговування. Потрібні організації та структури (державні, приватні чи громадські) на місці для надання необхідної підтримки.
• Екологічна сталість: Вплив інтервенцій на місцеві водні ресурси потрібно оцінити до їх реалізації. Для побудови стійких систем водопостачання проєкт потрібно адаптувати до визначених ризиків. Включення інтегрованого управління водними ресурсами та планів водної безпеки X.8 вважається невід’ємною частиною реагування. Проєкт включає комплексну оцінку водних ресурсів; оцінювання поточного та майбутнього попиту; визначення ролей і функцій місцевих та національних органів влади; а також визначення і забезпечення виконання правил водокористування та/або генеральних планів для систем водопостачання/водовідведення в міському контексті. В гострих сценаріях, які передбачають тимчасові рішення, може бути необхідно демонтувати та вивести з експлуатації об’єкти водопостачання. Організація-виконавець, відповідальна за спорудження та надання послуг, також зазвичай несе відповідальність за виведення з експлуатації.