Ключові поняття

• Соціальні та поведінкові зміни є складними і залежать від різноманітних факторів, які діють на декількох взаємопов'язаних рівнях: індивідуальному, міжособистісному, громадському та суспільному. Важливо зосередити увагу на всіх цих рівнях у програмі WASH або у програмі боротьби зі спалахами (розділ  A , розділ  P  та розділ  E ).

• Існує безліч теорій, які пояснюють, що мотивує поведінку та її зміни. Вони включають психологічні теорії, які розглядають когнітивні фактори (такі як ставлення, норми та самоефективність), а також моделі, які розглядають зміни в контексті суспільства B.2.

• Всі теорії підкреслюють важливість розуміння бар'єрів та мотиваторів T.3, які впливають на поведінку людей, шляхом проведення ретельного оцінювання, а не покладаючись на припущення щодо поведінки (розділ  A ).

• Для того, щоб змінити поведінку, на найвпливовіші мотиватори та бар'єри необхідно впливати за допомогою спеціальних заходів, які часто називають методами зміни поведінки (BCT). Різноманітні BCT формують активні компоненти втручань зі зміни поведінки.

• Підходи до зміни поведінки (B.8 та розділ  F ), загалом, пояснюють, як теорії та формативні дослідження можуть бути використані для розробки ефективної програми зі зміни поведінки. Вони можуть містити перелік заходів, а також рекомендації щодо вибору найбільш прийнятного підходу в конкретному контексті.

 

Гарна практика

• Визначте, які ризиковані види поведінки слід обмежити, а які захисні види поведінки слід прийняти або посилити (A.2 та A.7) як перший крок у розробці інтервенцій зі зміни поведінки.

• Визначте, хто потребує змін. У різноманітних та змішаних групах населення необхідно конкретно описати, хто потребує змін, а також що саме потрібно змінити (розділи  A ,  E  та  C ).

• Розробіть теорію змін, яка визначає конкретні заходи програми та методи зміни поведінки, а також описує, як вони змінять мотивацію та бар'єри кожної цільової поведінки. Вона повинна включати кількісні показники успіху.

• Використовуйте теорію змін (або логічну схему, T.25) для планування втручання, описуючи ланцюжок необхідних дій від запланованих заходів до досягнення запланованого впливу A.9 та окреслюючи, як буде здійснюватися моніторинг та оцінювання змін (M.2 та M.3).

• Оцініть кожен контекст і громаду A.7 та уникайте необґрунтованих припущень щодо того, що буде працювати. Втручання, яке добре працює в одній конкретній ситуації, може не спрацювати в іншій. Формативне дослідження може бути використане для визначення мотивацій та бар'єрів, на які слід звернути увагу. Це може посилити теорію змін і дозволить надалі адаптувати втручання до конкретних потреб і контексту цільової аудиторії.

• Спростуйте хибні уявлення про вплив "технічних засобів" на гігієнічну поведінку - наприклад, про те, що гігієнічна інфраструктура (P.2, P.3, P.4, P.5) або постачання предметів гігієни P.6 - це все, що потрібно для того, щоб ініціювати та підтримувати зміни у поведінці. Приклади занедбаних туалетів та мила, що використовується для домашніх потреб замість миття рук, є гарною ілюстрацією цієї помилкової думки.

• Керуйте заходами зі зміни гігієнічної поведінки під час процесу проєктування. Теорії зміни поведінки та моделі B.2 можуть бути помилковими, тому важливо адаптувати їх, якщо це необхідно, щоб підвищити їх реалістичність та прийнятність.

• Забезпечте моніторинг та оцінювання інтервенцій (розділ  M ), щоб визначити, що спрацювало, а що ні (і чому), та поділиться результатами з іншими зацікавленими сторонами, включаючи громади. Механізми зворотного зв'язку T.13 також необхідні для розуміння точки зору громад.