Система водопостачання - це багатоступенева структура, яка надає безпечну воду для пиття, особистої гігієни, прибирання та інших побутових потреб. Вона включає в себе функціональні групи технологій і послуг, що охоплюють експлуатацію джерела, забір, відбір та очищення води, методи розповсюдження та безпеки користувачів у місці використання. Система водопостачання включає управління, експлуатацію та технічне обслуговування (O&M), необхідні для безпечного та сталого функціонування системи. «Посібник з технологій водопостачання в надзвичайних ситуаціях» надає структурований огляд і поглиблену інформацію про технології водопостачання та їх застосування в залежності від контексту, гуманітарних умов та фази реагування.

На додаток до створення (або відновлення) функціонуючої системи або служби водопостачання, яка надає безпечну питну воду для всіх, важливо забезпечити постійний захист від повторного забруднення, як правило, шляхом додавання хлору та забезпечення достатнього рівня вільного залишкового хлору (FRC) (це кількість хлору, що залишається у воді після її повного знезараження для продовження захисту від повторного забруднення). Цей показник необхідно регулярно контролювати, оскільки в процесі транспортування води, зберігання та використання рівень залишкового хлору може бути вичерпаний, і вода може бути повторно забруднена та стати небезпечною. Також важливо регулярно перевіряти якість води (як в точці розподілу, так і в точці використання).

Усі гуманітарні служби, як місцеві, так і міжнародні, повинні враховувати національні керівні принципи та правила щодо водопостачання, видобутку, транспортування та якості води. Також можуть застосовуватися додаткові місцеві правила. Стандарти водопостачання та запропоновані ключові дії та індикатори реагування на надзвичайні ситуації описані в Sphere. Це включає рекомендації щодо мінімальної кількості води, яку необхідно забезпечити (щонайменше 15 літрів на особу на добу), рекомендовану відстань від домогосподарства до найближчої точки водопостачання, яка не повинна перевищувати 500 метрів, та максимальний час очікування в черзі до джерел водопостачання, який не повинен перевищувати 30 хвилин.

Водопостачання в міському середовищі, ймовірно, буде більш інтенсивним і складним, ніж у сільській місцевості, через взаємопов’язаність послуг і більшу щільність людей. Потрібна тісна співпраця з місцевими органами управління водопостачанням, комунальними підприємствами або бюро та координація з іншими державними органами, такими як Міністерство охорони здоров’я, Департамент водовідведення, електроенергетична компанія, Міністерство планування та Міська рада або відповідні місцеві муніципалітети P.9. У міських умовах існує підвищена небезпека того, що пошкоджені лінії водопостачання, наприклад, внаслідок землетрусу або бойових дій, можуть бути забруднені стічними водами. У таборах і подібних до них умовах забезпечити доступ населення до водопостачання може бути легше, ніж у міському середовищі (як з точки зору кількості, так і якості), оскільки мережа та системи, ймовірно, були нещодавно встановлені та належним чином контролюються, а вода належним чином оброблена. Проте забезпечення їх сталості залишається проблемою. Гуманітарне реагування часто зосереджується на найбільш швидких рішеннях (наприклад, підвезення води вантажівками або видобуток води з підземних водоносних горизонтів), які можуть бути дорогими, шкідливими для навколишнього середовища та складними для належної підтримки. Після завершення початкової кризи увага донорів та гуманітарних організацій переключається на інші проблеми, а фінансування, як правило, з часом зменшується. Тому важливо розглянути питання сталості кількості та якості водопостачання на ранній стадії, розпочавши обговорення з місцевими органами водопостачання, громадами та іншими зацікавленими сторонами. Якщо не спланувати забезпечення сталості на початковому етапі, це може призвести до того, що табір біженців або внутрішньо переміщених осіб у довгостроковій перспективі перетвориться на неформальне міське поселення.

У затяжних, складних надзвичайних ситуаціях, що включають кілька типологій населених пунктів, кластер WASH може видавати рекомендації для партнерів та гуманітарних служб з реагування щодо WASH, наприклад, «Реагування на WASH за типологією населених пунктів», в якому детально описуються заходи з реагування, необхідні партнерам за типами населених пунктів (наприклад, планові або надзвичайні табори, транзитні майданчики, типи міських переміщень), та які охоплюють різні часові етапи реагування.