Санітарні об’єкти мають бути доступними для людей з обмеженими можливостями, культурно прийнятними, добре обслуговуватися (включаючи прибирання, поповнення запасів засобів для очищення анусу та дрібний ремонт) і розташованими поблизу місця проживання людей. Вони повинні забезпечувати конфіденційність відповідно до очікувань користувачів та мати поблизу себе прилади для миття рук P.2. Обрана технологія повинна ґрунтуватися на систематичній оцінці місцевих умов та існуючих санітарних практик (включаючи практику очищення анусу та вподобання користувачів до сидіння чи присідання), а також існуючій інфраструктурі, яку можна швидко відновити.

Враховуючи обмеженість часу та ресурсів під час гострої фази реагування, перехід від відкритої дефекації до належних санітарних умов може бути поступовим. Якщо це прийнятне для користувачів, санітарні засоби спочатку можуть бути загальними або спільними для швидкого обслуговування великої кількості людей. Наприклад, туалетні блоки, які включають і туалети, доступні для людей з обмеженими можливостями. Мінімум 15% від усіх громадських туалетів мають бути доступними для людей з обмеженими фізичними можливостями, а всі інші вбиральні мають бути безбар'єрними та максимально доступними. Комунальні або громадські вбиральні слід з часом, де це можливо, переобладнати в домашні санітарні споруди. Домашні туалети вважаються ідеальними з точки зору безпеки користувача, захисту, зручності та гідності; вони також зміцнюють зв'язок між власністю та обслуговуванням. Запропонований індикатор Sphere для громадського туалету, розділеного за статтю, становить 50 осіб на один туалет (під час гострої фази), який необхідно швидко покращити до максимум 20 осіб на туалет. Рекомендована максимальна відстань між житлом і громадським туалетом становить 50 метрів.

Наявність санітарних засобів має передбачати адекватне управління менструальною гігієною P.7 і безпечне поводження з дитячими екскрементами. Це включає в себе забезпечення зручних для жінок приміщень (наприклад, чітко позначених дверей, що замикаються, хороше освітлення, наявність сміттєвих баків та умивальників всередині кабінок), окремих варіантів безпечного утримання фекалій дітей і немовлят або надання гігієнічних засобів, таких як одноразові або багаторазові гігієнічні прокладки, пелюшки або горщики. Санітарні засоби також повинні забезпечувати безпеку дітей і прийнятне використання (наприклад, менші отвори для захисту дітей від падіння в ями). Санітарні об'єкти повинні бути спроєктовані та розміщені у тісній співпраці з усіма групами ризику, щоб зменшити загрози для безпеки користувачів (особливо жінок та дівчат).

Слід приділяти особливу увагу культурно прийнятному проєктуванню та реалізації об’єктів, особливо якщо люди з різних культурних, етнічних та/або релігійних груп проживають разом. Санітарія – це культура, і люди завжди мають вибір, користуватися туалетом чи ні. Вони можуть не використовувати ним, якщо це вважається недоречним, незручним або не відповідає звичаям та уподобанням користувача. Культурно прийнятне проєктування передбачає відповідний користувацький інтерфейс (сидячий чи вприсідки), матеріали для очищення анусу, які користувачі вважають прийнятними (наприклад, туалетний папір, вода, палички або каміння), готовність різних культурних груп користуватися одними і тими ж вбиральнями, існуючі табу, пов’язані з використанням туалету, поводженням з відходами чи можливими варіантами повторного використання, а також місцеві уподобання та практики щодо управління менструацією та утилізації менструальних продуктів. Культурні переконання та норми також можуть впливати на розташування (люди можуть не хотіти, щоб їх бачили під час відвідування туалету) та орієнтацію приміщень (наприклад, релігійні правила, згідно з якими туалет має бути спрямований у бік від місця молитви). Це також може обмежити вибір технологій, напр. пісуари в мусульманських суспільствах можуть бути неприйнятним варіантом. Культурні проблеми можуть бути різноманітними, і їх необхідно розглянути під час оцінювання (розділ  A  ), щоб зрозуміти та адекватно реагувати на потреби, звички та практику людей.

Безпечно керована санітарія виходить за рамки початкової локалізації екскрементів на місці та забезпечення туалетів. Він також враховує ефективне управління фекальним мулом і весь ланцюжок санітарних послуг. Її потрібно узгодити з місцевими системами та органами влади, відповідальними за управління екскрементами, і відповідати національним стандартам, якщо вони існують. «Посібник з санітарних технологій в умовах надзвичайних ситуацій» надає структурований огляд та поглиблену інформацію про всі відповідні технології та їх застосування. Точна комбінація технологій залежить від різних параметрів, таких як місцеві умови, фаза реагування, наявні ресурси, навички та матеріали, витрати, передбачуване відновлення/повторне використання ресурсів або довгострокові вимоги до експлуатації та обслуговування (O&M).

Це також може включати ринкові підходи P.8, такі як залучення місцевих постачальників послуг з видалення мулу, навчання місцевих виробників, санітарний маркетинг для створення попиту на санітарні послуги F.21 або залучення громадськості до участі у робочих програмах за готівку.