Масова комунікація – це поширення інформації за допомогою засобів зв'язку, які можуть швидко охопити велику кількість людей. Вона включає такі інструменти та методи, як публічні оголошення T.36, радіо та телебачення T.38, текстові повідомлення T.44, друковані засоби масової інформації T.33 та різні матеріали IEC T.19, наприклад, плакати, листівки або білборди. Це важливий метод інформування про ризики надзвичайних ситуацій C.9.

Масова комунікація охоплює більш широку аудиторію і може бути здійснена порівняно швидко і за відносно низьких витрат (особливо пропорційно до кількості людей, яких вона охоплює). Вона також може охопити людей, які інакше були б ізольовані через географію або конфлікт. Інформація потенційно може бути (аудіо-) візуалізована і донесена до цільових груп, які мають обмежену грамотність. Однак, здебільшого, це односторонній засіб комунікації з незначними елементами участі або взагалі без них, що ускладнює взаємодію. Зворотний зв'язок щодо того, чи були методи масової комунікації ефективними у впливі на зміни, отримати важче.

Засоби масової комунікації, завдяки своїй здатності охоплювати широку аудиторію, можуть бути корисними для поширення життєво важливої інформації, підвищення загальної обізнаності та впливу на ставлення, поведінкові норми та громадську думку. Вони можуть створювати попит на послуги. Вони роблять проблеми або інформацію більш видимими (або почутими) що може призвести до суспільного тиску на місцеві органи влади і, опосередковано, вплинути на осіб, які приймають рішення. Це також може мобілізувати групи людей до дій (замість того, щоб зосереджуватися лише на зміні індивідуальної поведінки). Однак масова комунікація рідко буває достатньою сама по собі і може потребувати посилення місцевими популяризаторами гігієни або медичними працівниками, які використовують більш партисипативні засоби комунікації C.4.

Під час початкового оцінювання та планування важливо визначити, до яких каналів масової комунікації має доступ очікувана аудиторія/групи учасників. Завжди доцільно зосередитися на більш ніж одному каналі комунікації, використовуючи комбінований підхід до різних каналів і включаючи інструменти як для партисипативної, так і для масової комунікації (C.4 і C.5). Важливо чітко визначити інформацію, яку необхідно передати, і уникати передачі занадто великої кількості повідомлень одночасно. Важливими питаннями, на які необхідно відповісти, є наступні: які ключові повідомлення необхідно передати? Чи можуть вони бути зрозумілі цільовій аудиторії? Чи має обраний меседж правильний зміст, правильний тон (легкий чи важкий) і правильну аргументацію (раціональну чи емоційну)? Чи буде доречним та ефективним використання гумору або страху? Коли і як довго слід використовувати кампанію та з якою інтенсивністю? Повідомлення масової комунікації повинні бути попередньо протестовані, щоб переконатися, що вони будуть інтерпретовані так, як передбачається.

Повідомлення повинні еволюціонувати під час кризи, з'явиться потреба в нових матеріалах для масової комунікації, які відповідатимуть змінам контексту або глибшому розумінню ситуації. Важливо надавати своєчасну інформацію. Можуть бути доступні заздалегідь розроблені матеріали для масової комунікації (наприклад, матеріали IEC, T.19) як частина стандартного набору інструментів агентства з просування гігієни). Однак, матеріали та заходи масової комунікації повинні бути максимально адаптовані до місцевих умов, наприклад, шляхом залучення місцевих художників або членів громади до планування та розробки, або використання зображень місцевого виробництва або адаптованих зображень, які можуть бути зрозумілі цільовій аудиторії та пов'язані з нею.

Щоб з'ясувати, чи було втручання у сфері масової комунікації ефективним, моніторинг M.2 може відстежити, чи досягло воно очікуваної аудиторії (використовуючи індикатори процесу) і чи сприяло воно змінам у знаннях, ставленні та особливо на практиці (за допомогою індикаторів результату).

Процес і належна практика

• Інтегруйте використання засобів масової комунікації в більш широку комунікаційну стратегію та план C.10, які зазвичай включають різні канали комунікації, а також інструменти партисипативної комунікації C.4. Якщо ресурси обмежені, можливо, доведеться визначити пріоритетність обраних інструментів та методів і передбачити охоплення лише ключових аудиторій або використання певного каналу зв'язку.

• Співпрацюйте з іншими P.9 для визначення наявних каналів комунікації, зв'язуючись із зацікавленими сторонами, такими як Міністерство інформації, Міністерство охорони здоров'я, відділ ЮНІСЕФ з питань комунікації в цілях розвитку, Мережа комунікації з постраждалими від стихійних лих громадами та посібниками з питань медіа-ландшафту. Дізнайтеся, чи існують матеріали, які можна легко адаптувати та відтворити.

• Розробіть чіткі повідомлення, що запам'ятовуються, та короткі слогани, які підкреслюють головну думку. Лаконічність - найефективніший стиль для масових комунікацій.

• Створюйте позитивні повідомлення та уникайте посилення негативних соціальних норм.

• Переконайтеся, що всі обрані повідомлення проходять перевірку на "Що?" (основна інформація, що передається), "Ну що?" (причини або переваги для дії) та "Що тепер?" (визначає бажану та продуктивну дію).

• З'ясуйте, які засоби масової комунікації доступні (і "використовуються") передбачуваними цільовими групами. Врахуйте рівень грамотності та наявність необхідних медіа-пристроїв (наприклад, мобільних телефонів або радіо і телебачення, T.38).

• Оцініть, чи радіо або телебачення T.38 можуть бути кращими в деяких районах для охоплення людей з обмеженою грамотністю, якщо повідомлення не можуть бути передані за допомогою зображень, таких як плакати або білборди T.19. Переконайтеся, щоб комунікації були своєчасними та в різних форматах, щоб гарантувати, що вони охоплюють різноманітну аудиторію. Розгляньте соціальні медіа T.44 як потенційний канал масової комунікації.

• Варіюйте повідомлення так, щоб люди не втрачали чутливість. Розгляньте можливість створення серії (наприклад, плакатів або радіороликів) з різними, послідовними повідомленнями для привернення постійної уваги та розвитку попередніх повідомлень.

• Оцініть потенційні переваги використання знайомого слогану, впізнаваної фігури або пісні T.47.

• Робіть візуальні засоби масової комунікації такими, що привертають увагу, але уникайте сенсаційності.

• Адаптуйте візуальні матеріали до місцевого контексту (наприклад, залучаючи місцевих художників та використовуючи місцеві мови), щоб люди могли легше їх сприймати.

• За можливості, вибирайте канали комунікації (такі як телебачення та радіо), які мають сильний емоційний вплив. Вони можуть бути більш ефективними для впливу на свідомість.

• Переконайтеся, що зміст освітніх матеріалів включає просте викладення відповідних фактів і чітке формулювання того, що аудиторія повинна робити у відповідь.

• За можливості, розробляйте засоби масової комунікації в інтерактивному режимі. Наприклад, може бути корисним залучення громадськості до розробки та виробництва (наприклад, шляхом проведення семінару) або надання контактної інформації на веб-сайті, адреси електронної пошти на плакаті чи заохочення телефонних дзвінків в рамках радіопрограми.

• Подумайте, перш ніж друкувати. Рішення про друк плакатів та листівок T.19 слід приймати виважено, оскільки їх часто викидають одразу після використання, створюючи багато відходів.

• Отримайте згоду відповідних місцевих органів влади, якщо засоби масової комунікації будуть використовуватися в громадських місцях.