Тенденції людського розвитку формують передумови подальшого розвитку гуманітарних операцій, і впродовж останніх десятиліть визначною тенденцією стала урбанізація. Збільшення кількості населення та міграція є настільки великими, що понад половина нинішнього населення планети проживає у містах, а також за підрахунками до 2050 року очікується збільшення цієї кількості до 68%. Прогнозується, що більша частина такого збільшення відбудеться у країнах з нижчим рівнем доходів в Африці та Азії, і переважно буде спричинене економічними можливостями, конфліктами та/або змінами клімату. Великий приплив людей до міст суттєво збільшує тиск на послуги, якими користуються приймачі громади та переміщені особи, особливо у випадку коли від самого початку якість послуг є невисокою. Жителі міських районів зазвичай залежать від базових та взаємопов’язаних послуг, таких як водопостачання, водовідведення та електропостачання, і тому є вразливими до перебоїв у наданні послуг, а все більший темп урбанізації спричиняє додаткове навантаження на ці системи. Окрім прямого постачання до домогосподарств, вода уможливлює інші послуги, такі як з охорони здоров’я та освітні послуги, тому поломка однієї лінії електропередачі може повністю або частково зупинити водопостачання по мережі для всіх кінцевих користувачів. Таке погіршення інфраструктури може мати величезний та часом непередбачуваний опосередкований вплив на інші сектори критичної інфраструктури, що часто важко передбачити в умовах кризи без наявності належного плану готовності до надзвичайної ситуації.

Якість послуг в міському контексті не обов’язково є однорідною, оскільки бідні або невизнані офіційно райони часто не так добре обслуговуються, як заможні райони міста. Навіть офіційно визнані райони міста можуть ігноруватися місцевими органами влади з політичних чи інших причин, що може посилити вже існуюче напруження або соціальні проблеми. Відтак існує складний калейдоскоп технічних, організаційних та соціально-політичних проблемних питань, які лежать в основі водопостачання у міському контексті. У результаті цього класичні механізми гуманітарного реагування часто погано підходять для міського середовища, та НУО часто погано підготовлені до розуміння та управління складними аспектами, які існують у великих містах.

Розуміння водопостачання в місті в умовах затяжної кризи

Життєво необхідні послуги в умовах міста розуміються як надання товарів, дій чи інших цінних предметів, які є необхідними для підтримання життєдіяльності міського населення (наприклад, вода, водовідведення, енергія, тверді відходи, охорона здоров’я). Усі міські послуги потребують три елементи для функціонування: люди (персонал надавача послуг, підрядники з приватного сектору та підприємці), обладнання (інфраструктура, обладнання, важка техніка) та розхідники (пальне, хлор). Зовнішні сили, які негативно впливають на будь-який із цих трьох основних елементів, відтак будуть погіршувати надання послуг.

На жаль, тоді як із кожним окремим інцидентом можна впоратися і відновити рівень надання послуг, довгі затягнуті кризи зазвичай мають кумулятивний вплив. Подальше поступове, але постійне погіршення системи надання послуг зрештою досягає критичної точки, після якої суттєво погіршується громадське здоров’я і руйнується система водопостачання. Кризи, які впливають на міські райони, є різноманітними, наприклад, збройні конфлікти чи затяжне насильство (наприклад, банди), повторювані стихійні лиха (повені, голод, урагани, епідемії тощо) або рецесія (коливання цін на предмети споживання, високий національний борг, надмірний друк грошей, фінансування війни тощо), і впливають на необхідні джерела доходу, включаючи урядові субсидії та здатність споживачів платити. За таких обставин основні елементи, які лежать в основі міського водопостачання, поступово, але суттєво погіршуються. Цими основними елементами є:

• Люди: Складність великомасштабної міської інфраструктури водопостачання потребує наявності спеціалізованих експертів. Відтак надання послуг виходить за межі технічних спроможностей та прямого фізичного контролю місцевих жителів. Під час таких криз кваліфіковані професіонали часто можуть бути вбитими або втікати з міркувань власної безпеки або заради благополуччя своєї сім’ї, якщо їхній дохід є занадто непостійним або недостатнім через нездатність надавача послуг оплачувати їм заробітну платню. Таким чином знижується рівень обізнаності про систему, ухвалюються погані операційні рішення, зменшуються можливості щодо планування на довший строк, і загалом система стає все більш вразливою до потрясінь.
• Обладнання: Для видобутку, очищення, зберігання та транспортування води може знадобитися багато обладнання та об’єктів інфраструктури. Безпосереднє руйнування або пошкодження будь-якого з цих елементів обмежить постачання послуг. До того ж із часом стан інфраструктури буде погіршуватися за відсутності належної експлуатації та регулярного обслуговування. Відтак відсутність коштів протягом тривалого періоду часу призведе до дефіциту запчастин і появи непрацюючих інструментів та машин, що все разом стане на заваді проведенню профілактичного обслуговування. Негативні механізми реагування, такі як зняття справних частин з іншого непрацюючого обладнання, може стати причиною і навіть пришвидшити погіршення стану обладнання. У ході того, як погіршується надання послуг, також зменшується готовність платити, що суттєво зменшує дохід комунального підприємства і не дозволяє покривати витрати, пов’язані із забезпеченням належної експлуатації та обслуговування, що натомість далі живить це замкнуте коло. Навіть якщо комунальне підприємство успішно реагує на повторювані інциденти обслуговування поломок, це вже є небезпечною ситуацією, і ризик руйнування системи стає все вищим.
• Розхідники: Подібно до обладнання запаси пального та хімікатів для очищення води можуть бути знищеними в результаті будь-якого прямого впливу (бомбардування, землетрусу тощо), і відсутність грошового потоку через економічні труднощі також може опосередковано вплинути на постачання. До того ж можуть бути запроваджені ембарго (наприклад, на газоподібний хлор, коагулянти на основі алюмінію чи хімікати для лабораторного аналізу), а також порушені ланцюги постачання через безпекову ситуацію чи обмеження доступу. Відсутність розхідників зменшить періоди постачання та/або якість води тоді, коли попит є найвищим, враховуючи ситуації, коли комунальні підприємства змушені обслуговувати як приймаючу громаду, так і переміщене населення. Це впливатиме на бажання споживачів платити, часто призводячи до зменшення грошового потоку і підкреслюючи дефіцит коштів, які є в наявності у комунального підприємства.

Загалом кумулятивний вплив призводить до довгострокового погіршення міських систем водопостачання через накопичувальний безпосередній та/або опосередкований вплив (впливи) на один чи більше критичних компонентів системи постачання послуг. Після цього складно відновитися з огляду на сам лише масштаб робіт з модернізації інфраструктури, необхідних для відновлення будь-якої послуги. Взаємозалежність міських послуг (наприклад, послуг із водопостачання та послуг з електропостачання) створює додаткові вразливі місця та складність. У випадку більшості гуманітарних ситуацій експертні знання, необхідні для реагування на таку взаємозалежність послуг, можуть не бути в межах їхніх спроможностей і можливостей, і бюджет, необхідний для цього у відповідному масштабі, може бути набагато вищим ніж той, який є в наявності в умовах надзвичайної ситуації.

Примітки для практикуючих фахівців

У процесі залучення до реагування на надзвичайну ситуацію в міському контексті важливо визнавати важливість «організму», яким є комунальне підприємство, та уникати зосередження уваги лише на бенефіціарах. У випадку комунального підприємства як централізованої установи жодна дія не відбувається у вакуумі, і дії, які вживаються в одній локації, можуть мати неочікувані наслідки для інших елементів системи, а також для інших взаємопов’язаних об’єктів критичної інфраструктури. Наприклад, перевезення води водовозами чи продовження трубопроводу може просто позбавити певні райони міста води заради вигоди для інших, що може призвести до виникнення напруження, особливо якщо ці райони мають племінні, релігійні чи політичні відмінності. До того ж, навіть якщо воду видобувають з «гуманітарною метою», несплата рахунків позбавляє комунальне підприємство такого необхідного грошового потоку для обслуговування постачання послуг і навіть виплати заробітної платні персоналу. Подібним чином надання пального чи хімікатів може бути доречною інтервенцією, але водночас це може породити залежність від подачок, і цього потрібно уникати, якщо тільки особливі обставини не вимагають цього (наприклад, санкції) або якщо не було підготовлено чітку стратегію виходу.

Затягнуті збройні конфлікти характеризуються тривалістю, неможливістю вирішити та мінливістю, і тому важливо інвестувати у стосунки з комунальним підприємством, та чим раніше, тим краще. Найбільш доречні інтервенції можна визначити лише розуміючи людей, обладнання та використання розхідників.

Заміна частин і пожертвування товарів натурою є простим і можливо тимчасовим виходом, проте без детальних відомостей про всю систему вони часто можуть пропустити критичні основоположні проблемні питання. Заміна зламаного шнекового насосу, наприклад, не вирішить проблему із профілактичним обслуговуванням, яке могло б втричі продовжити строк експлуатації насосу. Подібним чином надання більшої кількості сульфат алюмінію не виправить неефективну коагуляцію через неналежний контроль рівня рН і не зменшить витрати на розхідники, а виплата зарплатні не покращить ситуацію з отриманням прибутків, проблеми з чим виникли через погану репутацію комунального підприємства серед споживачів через ненадійне надання послуг. Лікування симптомів лише тимчасово замаскує справжні виклики, з якими зіткнулося комунальне підприємство, і навіть може призвести до неналежного використання коштів. Хоча і потенційно складний, але системний підхід загалом буде дешевшим і ефективнішим у довгостроковій перспективі.

Попри те, що реагування на очевидно нагальні потреби може передбачати використання вище згаданих інтервенцій, виділення часу на проведення технічних та інституційних діагностичних досліджень є надзвичайно важливим для визначення та пріоритизації критичних слабких місць у системі задля покращення вибору цілей інтервенцій та сприяння забезпеченню послідовності у наданні послуг. Підтримка надавачів послуг також має включати розробку планів готовності до надзвичайної ситуації (наприклад пошук та підготовка альтернативних джерел води), передбачення додаткових зайвих елементів задля посилення резильєнтності системи чи, за доречності, спорудження подовжень до поселень переселенців – хоча для цього потрібні досить глибокі просторові знання про споживання, а також моделювання інфраструктури задля уникнення спричинення збоїв за межами цільової локації. Гуманітарна організація також може виступати в якості координатора між взаємопов’язаними секторами і надавачами послуг задля забезпечення, наприклад, достатнього постачання енергії до критичних структур системи водопостачання. Результатом буде ширша, більш різностороння програма інтервенцій, включаючи покращення інфраструктури, плани з розбудови технічних чи управлінських спроможностей та матеріальну допомогу (пальне, запчастини, хімікати, екскаватори, транспортні засоби, комп’ютери тощо), що посилить резильєнтність комунального підприємства у разі настання кризи і забезпечить більш довгострокову вигоду для громадського здоров’я.

Після того, як вже розпочалося впровадження інтервенцій із пом’якшення негативного впливу або з відновлення потужностей, можна допомагати комунальним підприємствам із плануванням на майбутнє. У випадку збройного конфлікту виконавці у сфері розвитку можуть вийти з країни або з міркувань безпеки, або через те, що їхні статути не дозволяють їм працювати із «незаконним» урядом.

Залежно від контексту гуманітарні організації можуть надавати підтримку шляхом розробки Генеральних планів, які описують необхідну траєкторію розвитку комунального підприємства на найближчі 20 – 25 років. Вони виступають в якості документу з фінансового та технічного планування для комунального підприємства, а також підґрунтям для збору коштів з боку держави або навіть гуманітарного виконавця. Це гарантує основний захист від погіршення послуг шляхом перш за все надання підходу, орієнтованого на попередження, спрямованого на захист громадського здоров’я та пом’якшення негативного впливу інших гуманітарних наслідків, при цьому забезпечуючи «підтримку розвитку» шляхом попередження зворотного руху у розвитку внаслідок затягнутого конфлікту, що може використовуватися як відправна точка для діяльності інших донорів після їхнього повернення під час відбудови.

Також можна спробувати більш інноваційні варіанти, проте їх доречність дуже сильно залежатиме від контексту. Можна провести пілотування проєктів із передачі готівки (див. X.17), які оплачують рахунки споживачів за воду (особливо для вразливих груп населення та переміщеного населення), оскільки вони будуть підтримувати грошовий потік і забезпечуватимуть тимчасовий порятунок від фінансового тягаря для сімей під час кризи. Проте для цього знадобляться значні зусилля з комунікації, реєстрації та подальшого контролю, а також витрати. У районах із недостатньою густотою населення для забезпечення економічної ефективності кіосків по продажу води D.4 можна випробувати заздалегідь оплачені розподільні пристрої на сонячній енергії, хоча ще не було доведено їх ефективність у довгостроковій перспективі. Зрештою технології віддаленого збору даних можуть здійснювати моніторинг системи та точно інформувати рішення для управління операціями з обслуговування шляхом надання звітності про потік, споживання енергії, рівень водоносного горизонту та якість води, з-поміж багатьох інших параметрів.