Гуманітарний програмний цикл складається із таких п’яти елементів: 1) оцінювання та аналіз потреб; 2) стратегічне планування реагування; 3) мобілізація ресурсів; 4) впровадження і моніторинг; 5) операційний перегляд та оцінка. Успішне впровадження будь-якої гуманітарної інтервенції залежить від координації та поєднання всіх цих елементів разом із ефективним інформаційним менеджментом та постійними заходами із попередження і готовності. Це має допомогти із пом’якшенням негативного впливу у режимі реального часу внаслідок відсутності доступу до безпечного водопостачання та уникненням погіршення ситуації. Найважливішим аспектом є поміщення людей у центр цього циклу задля забезпечення врахування принципів захисту, які є такими:

1. Посилення безпеки, гідності та прав людини, при цьому уникаючи наражання їх на небезпеку;
2. Забезпечення доступу людей до допомоги відповідно до потреб і без дискримінації;
3. Надання допомоги людям із відновленням після фізичного та психологічного впливу загрози чи реального насильства, примусу і навмисного позбавлення волі;
4. Допомога людям із реалізацією їхніх прав.

Задля забезпечення рівного доступу всіх постраждалих осіб до безпечної води потрібно проконсультуватися з громадами та активно залучати їх на всіх етапах гуманітарного програмного циклу. Громади мають забезпечуватися можливостями та операційним простором для надання зворотного зв’язку, який мають чути і відповідно враховувати задля забезпечення доречності інтервенцій та уможливлення сталого надання послуг. Часто це називають «Залученням і підзвітністю перед громадою». Основними завданнями «Залучення і підзвітності перед громадою» є:

1. Заохочення залучення та участі громади, а також отримання від неї зворотного зв’язку, щоб уможливити двосторонній обмін інформацією про всі аспекти оцінювання, проєктування та реалізації програм із можливістю подання скарг у разі невідповідності інфраструктури і послуг стандартам;
2. Надання інформації задля сприяння обміну ключовою інформацію для порятунку життів та/або підтримання життєдіяльності до або під час кризи із використанням засобів масової інформації, наприклад, текстових повідомлень, соціальних мереж та/або радіо;
3. Включення повідомлень про поведінку та соціальні зміни із метою просування більш безпечної та/або більш доречної поведінки до інтервенцій з WASH;
4. Використання науково-доказової агітаційної діяльності для забезпечення безпечної платформи для людей, які зазнали впливу кризи, щоб вплинути на осіб, відповідальних за ухвалення рішень, задля кращих результатів.