Належне і часте миття рук милом – це один із найважливіших заходів для попередження передачі діареї та респіраторних захворювань. Місця для миття рук мають бути в наявності біля туалетів, місць для приготування їжі та інших критичних локацій у домогосподарствах, школах, закладах охорони здоров’я та інших установах і громадських місцях. Коли трубопровідна система водопостачання є недоступною, станції для миття рук потребують постійного наповнення водою та постачання мила.

За даними досліджень, миття рук милом зменшує рівень захворюваності діареєю та іншими пов’язаними з водою захворюваннями на 35 – 45%. Практика миття рук має активно просуватися під час будь-якої надзвичайної ситуації, і у користувачів завжди мають бути засоби для миття рук із милом і водою. Станції для миття рук мають включати постійне джерело води і мило. У разі відсутності води і мила як альтернативний варіант можна використовувати спиртовий санітайзер для рук або попіл. 

Проєктні міркування

Станції для миття рук потрібно встановлювати на невеликій відстані (менше 5 метрів) від туалету (незалежно від того, чи вони приватні, спільні або громадські) та у всіх місцях, де готується або вживається їжа, наприклад, ринки, кухні та їдальні. Рекомендована мінімальна кількість води для миття рук у громадському туалеті становить 1 – 2 літри на користувача на день. Зазвичай за один раз використовується приблизно 500 мл води для миття рук, якщо вода подається із трубопроводу. Крани в місцях для миття рук, а також тиск у трубі визначають кількість води, яка використовується і марно витрачається. Економні крани можуть зменшити таку кількість до 100 – 250 мл. Мінімальна кількість мила, потрібна для особистої гігієни, становить 250 г на людину на місяць. У громадських закладах потрібно забезпечити постійне надходження мила, це також гарне місце для його розповсюдження у громаді. Потрібен дренаж для стічних вод із метою підтримання місць для миття рук у чистому, сухому та гігієнічному стані. Стоки можна збирати у спеціальному відрі для стічних вод або виливати у відкриті дренажні канави чи закриту каналізацію. Коли дозволяє стан ґрунту, стічні води можна утилізувати на місці (наприклад, попередньо очистити за допомогою піску та жировловлювача і утилізувати в каналізаційному колодязі). Станції для миття рук мають бути інклюзивними, тобто діти та люди з обмеженою мобільністю також мають мати можливість дотягнутись до місць для миття рук і скористатися ними.

Матеріали

Місця для миття рук включають крани різного виду, під’єднані до труби чи контейнеру. У разі відсутності трубопровідної води можна використовувати стандартне відро з краном і дренажним колодязем, але при цьому потрібно гарантувати його повторне заповнення. Контейнери повинні мати кришку для захисту від забруднення. Прості низькозатратні рішення, такі як водяні колонки з педаллю, складаються з підвішеної каністри, яку можна нахиляти за допомогою ніжної педалі, щоб почала текти вода. Крани мають бути надійними для попередження крадіжки чи поломки. Можна використовувати рідке, тверде чи порошкове мило, або ж у разі відсутності мила його можна замінити попелом. Можливо потрібно буде прив’язати мило до місця для миття рук із метою попередження крадіжки (наприклад, мило на мотузці). Місця для миття рук мають бути надійними задля попередження крадіжки і вандалізму та за можливості мають розташовуватися у захищених районах.

Придатність

На всіх етапах надзвичайної ситуації край важливо, щоб в наявності були вода, мило та обладнання для миття рук. На гострому етапі потрібно пріоритизувати розповсюдження мила та контейнерів для води, а також запровадження систем для миття рук у критично важливих місцях (наприклад, поблизу туалетів). До того ж варто активно просувати практику миття рук під час будь-якої надзвичайної ситуації (див. X.16) із використанням різноманітних каналів комунікації, а в користувачів завжди мають бути засоби для миття рук із милом. Просування миття рук є особливо важливим у разі, якщо постраждала громада не звикла регулярно мити руки або зазнала травматизації. Завжди потрібно просувати п’ять повідомлень, коли критично важливо мити руки із милом: після того, як скористалися туалетом, після того, як помили дитину, яка сходила в туалет, перед приготуванням їжі, перед споживанням їжі, а також до та після догляду за хворою людиною. Під час епідемії респіраторних інфекцій також рекомендовано мити руки після кашлю та прочищення носа.

Експлуатація та обслуговування

У громадських закладах потрібно постійно поновлювати запаси води у контейнерах та мила. Серед приватних домогосподарств мило зазвичай розповсюджують періодично. Потрібно контролювати дренажні канави та каналізаційні колодязі, які використовуються для утилізації стоків, на предмет забивання, яке можна зменшити шляхом використання звичайних жировловлювачів та пісколовок. Місця для миття рук і резервуари для зберігання води потрібно тримати у чистоті. На гострому етапі реагування, можливо, потрібно буде, щоб медичні працівники просували базову гігієну та миття рук (див. X.16) поблизу вбиральнь, у центрах охорони здоров’я або у межах інших заходів із підтримки громадського здоров’я. На етапах стабілізації та відновлення можуть знадобитися більш комплексні заходи із просування змін у поведінці у районах, де миття рук практикується нечасто або непослідовно.

Здоров’я та безпека

Якість води та використання мила є важливими факторами, які впливають на ефективність миття рук. Дослідження показують, що миття рук забрудненою водою із милом все одно зменшує ризик діареї порівняно з взагалі відсутністю такої практики. Проте якість води у пристроях для миття рук можна покращити завдяки регулярному чищенню, дезінфекції та використанню пристроїв для безпечного зберігання води H.1 . У закладах охорони здоров’я під час спалахів хвороб до води для миття рук додають хлор у концентрації до 0,05% (див. X.14).

Витрати

Мило та контейнери, які використовуються для станцій для миття рук, зазвичай недорогі та доступні на місцях. Їх варто закуповувати у великій кількості на початку надзвичайної ситуації та адаптувати для миття рук (наприклад, встановлення кранів). Інші витрати включають персонал для просування гігієни та спорудження дренажних канав чи каналізаційних колодязів.

Соціальні та екологічні аспекти

Просування миття рук є край важливим під час надзвичайної ситуації, але для забезпечення ефективності таких заходів спершу потрібно облаштувати місця для миття рук, які були б адаптовані до місцевих потреб. Повідомлення, спрямовані на просування цієї практики, можуть включати соціальний тиск чи емоційний або естетичний заклик. Потрібно оцінити рушійну силу або бар’єри щодо певної поведінки для того, щоб ефективно просувати практику миття рук, наприклад, сприйняття ризиків для здоров’я, переконання щодо вигоди і витрат, емоції, пережитий соціальний тиск, можливості, дії та планування зменшення бар’єрів (див. X.16). Прості «спонукання», такі як наявність дзеркала у місці для миття рук чи знаків, які вказують на пристрій для миття рук, можуть бути ефективними у підтриманні використання практики миття рук, разом з іншими інтервенціями, спрямованими на запровадження поведінкових змін, хоча в будь-якому випадку залучення місцевих лідерів та осіб, відповідальних за популяризацію гігієни, є ключовою передумовою успішної кампанії. Потрібно розглянути питання дренажу забруднених стічних вод, отриманих у результаті миття рук.