Етапи процесу з адвокації зазвичай включають (1) виявлення та визначення пріоритетності проблем або питань, (2) збір наявної інформації та контекстуальний аналіз ризиків і можливостей, (3) розробку стратегії з просування та комунікації (включаючи ключові повідомлення з чіткими цілями та цільовою аудиторією) та (4) реалізацію адвокаційних заходів, включаючи постійний моніторинг та коригування у разі необхідності.

Адвокаційна діяльність може варіюватися від кампаній у ЗМІ, місцевої мобілізації, публічних оголошень, лобіювання та переговорів з політиками та особами, які приймають рішення, створення або підтримки існуючих коаліцій та мереж до публікації досліджень або політичних документів.

Адвокація інтересів з WASH може здійснюватися представниками постраждалого населення, місцевими або міжнародними неурядовими організаціями (у тісній співпраці з постраждалим населенням) або шляхом поєднання того й іншого. Це може реалізуватися на різних рівнях, від місцевого, регіонального до національного, в залежності від очікуваної ефективності. Вона також може включати в себе обмін інформацією про проблеми адвокації на міжнародному рівні для посилення повідомлень, що надходять на місцях.

Адвокація може стосуватися різних питань. Вона може включати конкретні права, потреби та проблеми захисту різних уразливих груп, підвищення обізнаності про потенційні заборонені теми, такі як менструальне здоров'я та гігієна P.7, просування тарифів для відшкодування витрат на інфраструктуру та технічне обслуговування, просування однакового рівня послуг WASH як у поселеннях біженців/ВПО, так і в приймаючих громадах, сприяння використанню існуючих ринкових систем усіма, хто бере участь у реагуванні на надзвичайну ситуацію P.8 ), інформування постраждалого населення про їхні права та підтримка у відстоюванні цих прав, використання так званих діаграм Shit Flow – "потоку лайна" (спосіб візуалізації того, як людські екскременти подорожують містом, селищем або табором) для підвищення обізнаності про поточні проблеми санітарії, або сприяння державним інвестиціям у забезпечення готовності, стійкості та зниження ризику стихійних лих, серед багатьох інших. Адвокація може також знадобитися для забезпечення достатнього фінансування HP та залучення громадськості.

Постраждале населення все частіше проживає в містах або переміщується до них і може бути представлене посадовими особами та структурами органів місцевого самоврядування. З органами влади на місцях необхідно консультуватися щодо того, як вирішувати проблеми та потреби постраждалого населення. Реагування через структури та служби місцевої влади посилить місцеву відповідальність та реагування, а також сприятиме сталому розвитку. У контексті переміщення, на гігієну приймаючого населення, швидше за все, вплине прибуття нового переміщеного населення, яке користується місцевими послугами водопостачання, охорони здоров'я, освіти, санітарії та гігієни. Вирішення спільних проблем сприятиме довгостроковій стабільності послуг для приймаючого та постраждалого населення.

Якщо переміщене населення розміщується в таборах з обмеженим або відсутнім представництвом постраждалого населення в органах місцевого самоврядування, створення комітету WASH [T.55] може допомогти представляти його інтереси. Комітет повинен бути максимально збалансованим у гендерному відношенні та представляти населення (включаючи людей похилого віку та молодь - особливо молодих жінок та осіб з обмеженими можливостями), а також включати всі етнічні, географічні та соціально-економічні групи. Якщо якісь групи не представлені, мають бути створені альтернативні механізми для забезпечення того, щоб їхні думки були почуті.  Їх слід залучати до зустрічей кластеру WASH або технічних робочих груп з питань гігієни, до нових запланованих гігієнічних заходів та реагування, а також до моніторингу M.2 та оцінки M.3, щоб їхні проблеми та занепокоєння могли бути безпосередньо почуті суб'єктами WASH та враховані у заходах з реагування. За можливості, коли донори відвідують постраждале населення, члени комітету WASH (та інших комітетів) повинні бути запрошені для безпосередньої зустрічі з ними, діючи як представницький канал зв'язку між громадою та донорами.