Підземні води – це найбагатше джерело наявної (незамерзлої) питної води, яке становить 97% глобальних запасів, тоді як решта знаходиться у вигляді поверхневих і дощових вод. Хоча вони переважно є невидимими, вони надзвичайно важливі для досягнення позитивних людських, екологічних та економічних результатів. У гуманітарному контексті перевага часто віддається видобутку підземних вод, а не поверхневих, оскільки останні зазвичай є забрудненими та потребують очищення, перш ніж їх можна буде споживати.

Для ефективного управління підземними водами надзвичайно важливо здійснювати моніторинг ресурсів та збирати належні дані щодо їх використання, пов’язані з якістю і кількістю. Логічні етапи моніторингу підземних вод включають: 1) визначення проблеми; 2) підготовку управлінських завдань; 3) оцінювання потреб в інформації; 4) збір даних для цих потреб (рівні води, розхід води, якість води); 5) запровадження або використання систем зберігання даних (наприклад, база даних УВКБ ООН про свердловини); 6) трактування і розповсюдження результатів. Надзвичайно важливою є розробка завдань ефективного управління, і такі кроки можуть включати:

1. Моніторинг та оцінка ресурсів: Щоб розуміти існуючі ресурси підземних вод із точки зору простору, часу (із часом), локації (тобто поблизу чи на місці встановлення) та відстані задля визначення того, чи можна буде постачати достатньо безпечної води з огляду на попит;
2. Моніторинг відповідності: Щоб переконатися в тому, що видобуток підземних вод не впливає негативно на інші свердловини у групі свердловин, користувачів тих самих ресурсів чи якість води. Органи влади можуть встановлювати і здійснювати моніторинг таких цілей відповідності;
3. Моніторинг захисту: У випадку екосистем, залежних від підземних вод, потрібно здійснювати моніторинг інших користувачів водоносного горизонту, джерела та/або річки задля пом’якшення впливу просідання ґрунту внаслідок видобутку води в умовах міста;
4. Моніторинг забруднення: Щоб забезпечити систему раннього попередження про потенційні загрози для існуючого незабрудненого ресурсу внаслідок таких видів діяльності, як сільське господарство, промисловість, полігони тощо;
5. Оптимізація насосних свердловин та/або групи свердловин: Щоб задовольнити щоденний попит та керувати споживання енергії.

Наявність чітко визначених завдань для моніторингу на початку інтервенції, які були б тісно пов’язаними з наявними індикаторами щодо води, забезпечить науково-доказовий характер стратегічних рішень. Це також допоможе попереджувати потенційні конфлікти, наприклад, між табором для біженців та приймаючою громадою, які використовують один і той самий водоносний горизонт або негативний вплив на якість води із близько розміщених одна до одної вбиралень на алювіальній рівнині із розташованим близько до поверхні водоносним горизонтом та високою швидкістю інфільтрації. Моніторинг за ресурсами від самого початку інтервенції вказуватиме на виникнення проблемних питань, які виникають у результаті наявності спільних занепокоєнь щодо громадського здоров’я та стану екології, а також суттєво сприятиме розумінню системи підземних вод щодо видів водоносних горизонтів; наявності ресурсів (механізми поповнення запасів/виходу води; властивості водоносного горизонту; потік підземних вод); і зрештою реагування на різноманітні природні та антропогенні стресові чинники (поповнення запасів води та видобуток).

Вимоги щодо збору даних і частотності, масштабу та обсягу моніторингу підземних вод залежатимуть від прописаних завдань, складності контексту та етапу надзвичайної ситуації. Наприклад, коли постраждале населення використовує свердловини із ручними насосами на гострому етапі надзвичайної ситуації, моніторинг має як мінімум покривати параметри якості води, такі як бактеріальний вміст (0 КУО/ 100 мл), електропровідність (ЕП або мінералізація), рівень рН, температуру; рівень видобутку (як середня кількість стандартних відер для води (5, 10 чи 20 літрів) на сім’ю на день); та за можливості рівень підземних вод. Як тільки буде забезпечено постачання, потрібно додати більш комплексний моніторинг шляхом запровадження станцій вимірювання опадів і поверхневих вод. Все більш популярною стає тенденція до запровадження насосних систем на сонячній енергії, яка ґрунтується на припущенні, що існуючі свердловини перебувають у гарному стані для встановлення насосів, в ідеалі включаючи облицювання та наявність нещодавньої перевірки їхньої потужності. Як критерій для ухвалення рішення про те, чи потрібно перетворювати свердловину на невелику насосну систему, можна розглянути такий показник: безпечний вихід свердловини має становити від 5 000 до 10 000 літрів на годину порівняно з 1 000 літрів на годину у випадку стандартного ручного насосу. До оснащення свердловин механізованими системами потрібно як мінімум провести належне гідрогеологічне оцінювання потужності водоносного горизонту (гідравлічної провідності та зберігання) і наявності ресурсів (зони поповнення запасів підземних вод і виходу). Знову ж таки для цього потрібно, щоб спершу були визначені відповідні завдання для моніторингу та в ідеалі, щоб в наявності були дані моніторингу. Тому рекомендується, щоб свердловини були обладнані пристроями для моніторингу рівня підземних вод задля сприянню відповідальному управлінню водними ресурсами та уникненню надмірної експлуатації ресурсів підземних вод.